«Кобаківчанка» поєднала велич природи, дух історії, красу культури

Чи намагалися ви коли-небудь краще пізнати своє поселення, увійшовши в роль туриста, з уст жителів села чи містечка зібрати цікаву етнографічну інформацію, помандрувати досі загадковими для вас стежками та вулицями, побувати у, здавалося б, звичайних місцях, а потім — поділитися набутими знаннями зі своїми друзями та знайомими? НІ? Дарма. А ви спробуйте втілити цю ідею! Адже така міні-екскурсія, незалежно від пори року чи погоди, збагатить не лише свіжим повітрям, а й новими враженнями. Окрім цього, допоможе проаналізувати й оцінити екобагатства рідної місцевості, з їх допомогою віднайти схованки.

Моєму селу Кобаки понад 560 років. Його історія, як історія кожного населеного пункту, є неповторною, люди — доброзичливі та працьовиті, молодь — талановита і мрійлива. Село багате на славні особистості, які в ньому жили і творили, залишили помітний слід у розвит ку суспільно-політичних подій і сприяли збагаченню культури.

Не менш захоплюючою є і природа рідного села. Різноманітність туристичних об’єктів приваблює як самих його жителів, так і гостей з різних куточків регіону та України не одне десятиліття. Відтепер пізнавальна екскурсія по мальовничому куточку Косівщини стане ще цікавішою.

Цьогоріч відкрився екологічний маршрут, який містить зупинки, що раніше не були включені до загального «сценарію» подорожі. Свого роду — це екологічний проект, основна мета якого — зберегти історико-краєзнавчі пам’ятки села Кобаки для майбутнього покоління, формувати поняття екологічної культури, свідомого та бережливого ставлення до природних, історико-культурних об’єктів поселення.

Автор маршруту — учитель географії Кобаківської ЗОШ І-ІІІ ступенів Наталія Букатчук. За її словами, екологічна стежина є успішним кроком до розвитку зеленого туризму, що останнім часом набирає все більшої популярності.
Крім цього, Наталія Букатчук додає: «Основним джерелом натхнення, яке підштовхнуло до цієї справи, є, насамперед, бажання навчити зберігати особливі місця села. А ще — надати зупинкам стежини навчально- пізнавального, природоохоронного та рекреаційного характеру».

Реалізації ідеї сприяли Міжнародний фонд «Відродження», Центр громадських ініціатив м. Косова, відділ освіти Косівської РДА, Кобаківська сільська рада та місцева загальноосвітня школа.

Екологічна стежина «Кобаківчанка» охоплює одинадцять зупинок. Розповіді про кожну із них поміщені на стендах, що встановлені біля самих об’єктів. Починається мандрівка від відомих Косаківських ставків — шести водних дзеркал села, що знаходяться на його крайній західній частині і є улюбленим місцем завзятих рибалок. Відвідавши наступну зупинку «Лісничівку»,турист на власні очі побачить оригінальну пасіку та ознайомиться із розсадником НПП «Гуцульщина», окремі види дерев якого було завезено з інших держав і континентів. Проходимо ще трішки — і на горизонті з’являється лісовий масив, чудове місце для шанувальників туризму — «Дичина». Щороку тут проводяться спортивні змагання для юних краєзнавців зі всього району. Тішить «Дичина» і тим, що протягом цілого літа навколишній ліс щедро обдаровує кобаківчан різними видами їстівних грибів.

Мандруємо далі та відвідуємо четверту станцію — «Джерело». Ця водойма — одна з найпотужніших у нашому селі, оскільки за 1 секунду проливає 15 літрів води! Свої цілющі властивості вона про- являє цілий рік, якщо потра- пить до посудин у ніч на Во- дохрестя. Навпроти джерела знахо- диться іще одна краєзнавча пам’ятка Кобак — хата-музей Марка Черемшини. Саме у ній новеліст світового масштабу вперше побачив світ. Це місце завжди було насичене атмосферою красного письменства. Зараз хата стоїть так, як і багато років тому, поглядаючи на невеличкий ставок і приймає відвідувачів, здебільшого учнів школи, для яких проводять пізнавальні екскурсії.

Спускаємося трішки вниз — і нас вітає «Гніздо лелеки», що розмістилося на присадибній ділянці одного із жителів села. На стенді читаємо трагічну розповідь старожилів про насміх людей над лелечими почуттями — підміна лелечиного яйця на качине призвела сім’ю птахів до загибелі. Вцілілий батько-лелека жорстоко помстився тогочасним господарям за такий вчинок, принісши обгорілу гілочку із пастушого вогнища, яка стала причиною пожежі та зруйнування будівлі необачного господаря. Зараз у гнізді живе нова сім’я лелек.

Сьомою зупинкою екологічної стежини є столітній красень «Дуб», який могутньо височить у центрі Кобак біля розважального закладу, на місці якого у 10-20-х роках минулого століття був Народний Дім. Це дерево пережило не одну люту зиму та стало свідком вагомих для нашого села історичних подій.

Крокуємо вверх — і опиняємося на колишньому березі Черемоша та місці зустрічі першого дорослого світанку випускників — Сокільці. На його території красуються стрункі берізки, що були посаджені учнями більше, ніж півстоліття тому. Іще одне дерево-довгожитель розташоване на подвір’ї дитячого садочка. Каштан справжній чи істинний, що поширений лише у західних областях, більше, ніж сто п’ятдесят років тому, був пагоном біля резиденції священика. Сьогодні під його ошатними кронами в ігри грає дітвора, в любові один одному зізнаються закохані, у спогади веселої юності поринають випускники школи...

Десята екологічна зупинка — унікальний духовно-екологічний центр «Здвижин». Це місце є святим, оскільки саме тут 11 жовтня 1934 року одному з жителів Кобак з’явилася Матінка Божа із двома святими, що були одягнені в білу одежу. Зі стенду, встановленому у центрі, кожен дізнається про історію хреста на честь пам’ятної події. А ще — зробить для себе беззаперечний урок: нагадує, що піднімати руку на святі речі — величезний гріх, чим виховує та зміцнює пошану до релігійних цінностей.

Сьогодні «Здвижин» збирає тисячі паломників, які, молячись на Божій службі, відчувають дух любові та атмосферу злагоди. Кінцева станція маршруту — «Ходосове поле». Ця територія, оповита загадками Трипілля та легендами про Довбуша. Кажуть, що саме на цій землі закопані бербениці (музичний інструмент у вигляді діжечки) із золотом видатного опришка. Поки що, під час орання та обробки поля, натрапити вдається хіба що тільки на старовинні уламки цегли, заліза та різні деталі. А це є одним зі свідчень того, що тут кілька тисячоліть тому господарювало одне з перших українських племен — трипільці. Крім загальних відомостей та сільських оповідей кожен допитливий турист зможе прочитати додаткову інформацію про усі зупинки, хронологію подій, пов’язаних із об’єктами, характеристику флори та фауни тієї чи іншої місцевості, незвичайні історії, сучасний стан території, цінні поради та настанови для майбутніх поколінь.

Така інформативність вносить у зміст певну оригінальність та розширює кругозір відвідувачів. Тому екологічна стежина «Кобаківчанка» є свідченням того, що в нашому селі, як і в будь-якому іншому, існують історико-природні пам’ятки, які потрібно вчитися берегти та цінувати!

Ласкаво просимо до нас у село!

Юлія ДЕВДА,
студентка І курсу факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка

Неділя, 22 жовтня, 2017