Загадкові Терношори

«Урочище Терношори» — лісовий заказник місцевого значення з 15 липня 1996 року, яке має форму видовженого гірського схилу загальною площею 10 гектарів.

Розміщується пам’ятка між селами Яворів і Снідавка. Його утворюють ямненські пісковики з величез- них кам’яних брил. Ланцюг їх скельних виходів має довжину 300 м, окремі останці досягають висоти 40 м. Найхимерніша скеля відома серед місцевого населення як «Голова Довбуша», а в науковому світі — як «Терношорська Лада». Урочище височить над потоком Безулька Друга, що тече глибоким каньйоном і має декілька гарних порогів і водоспадів. Не зважаючи на близькість до Косова, туристичний об’єкт Терношори не є таким популярним, як Писаний камінь чи Сокільський хребет. А дарма, адже і скелі, і краєвиди там нічим не гірші, а навіть і кращі. Варто відзначити, що хоч від Косова до Снідавки недалеко, але добиратися складнувато, бо в Снідавку з автостанції їде лише один автобус о 12.30, часто не повертаючись із села назад, особливо на вихідних.

Тому є три варіанти, як добиратись на Терношори з Косова. Перший і найкращий — їхати власним транспортом — це зручно, комфортно і повертатися ви можете, коли забажаєте. Єдина проблема — погана якість так званої «дороги» в Снідавці, яка до того ж весь час піднімається вгору.
Другий варіант — це їхати о 12.30 з автостанції в Косові до кінцевої зупинки в центрі Снідавки, на роздоріжжі біля школи та магазину, а звідти до Терношорів добиратися якихось 15 хвилин. Назад же прийдеться йти пішки десь 1-1.5 години аж до повороту на трасі в Яворові з надією, що вас підбере автобус з Верховини чи просто співчутливі водії приватних авто або в крайньому разі — прийдеться замовити до повороту таксі з Косова.
Третій варіант — найбільш «туристичний», де прийдеться багато ходити. Ви їдете вранці будь-яким автобусом в напрямку Яворова і від повороту на Снідавку йдете пішки до каменів, а потім — назад. Це досить втомлююча подорож, але ви маєте більше часу роздивитися та сфотографувати скелі.

Якщо ви запитаєте місцевих жителів, куди йти до великого каміння, то можете почути цілком протилежні відповіді, і справа не в тому, що люди не знають чого від них хочуть, а в тому, що розсипів велетенських скельних утворень у Снідавці декілька. Найбільш популярним є об’єкт Терношори, який складається з двох частин, розташованих недалеко одна від іншої. Одна з них носить традиційну для нашого регіону назву «Скелі Довбуша». Проте є ще й інші кам’яні утворення, правда, не такі масштабні, але теж варті уваги туриста. Вони розташовані на протилежній стороні села. З центру села до Терношорів треба повертати дорогою вгору наліво, а до іншого каміння дорогою направо. Отже, до Терношорів йдемо дорогою під гору десь 15 хвилин і потім вийшовши на галявину побачимо з правого боку ближче до нас 2 великі купи каміння і прохід стежки між ними. А трохи нижче і дальше від нас височіє ще більше каміння під назвою «Скелі Довбуша». Туди веде протоптана стежинка, яка приводить спочатку до одного масиву каміння, а потім тією ж стежкою збігає до скель.

За декілька метрів до цього височенного каменя стоїть закинута хатина. Якщо хтось хоче відчути адреналін в крові і побачити красиві краєвиди з високих скель, то на них варто вилізти. Звісно, краще це робити зі страхуванням та альпіністським спорядженням, але в суху погоду можна обійтися і без нього. На верху каміння залишили свій слід і косівчани — вибитий напис «Косів. Пласт 2000 рік» вказує на те, що така організація ще недавно в Косові таки існувала і була активною. Правда, з того часу пройшло вже 12 років і молодь про таку організацію знає хіба що з рідких згадок у засобах масової інформації.

На верхах 30-40-метрових камяних глиб, як не дивно, росте велика кількість дерев, серед яких трапляються навіть уже надзвичайно рідкісні карпатські кедруваті сосни. Цей феномен природа завдячує вітру, який наніс трохи грунту на лишайники і мохи та насіння дерев на скалу, на якій рослини зуміли якимось дивом не тільки прорости, але й вижити. Це все разом з чудовими краєвидами навколишніх карпатських гір створює незабутню і навіть містичну атмосферу. Варто відзначити, що ще 2-3 роки тому, Терношори можна було сміло назвали великим Снідавським сміттєзвалищем, адже гори сміття майже досягали по висоті скелі. Проте цього року, на щастя для туристів, там прибрали і повернули йому природній вигляд.

Найкраще сюди вирушати влітку. Щоб краще оглянути цікаве і таємниче урочище та скелі, сюди варто їхати з ночівлею. Заслуговують на увагу і місцеві жителі. Якщо ви хочете гостям з інших міст України показати автентичну гуцульську говірку та просто файного живого гуцула, то кращого місця вам не знайти. Особливо, якщо вам пощастило їхати в суботу з Косова після базару, де місцеві люди запаслися товарами, їжею та вовною на ліжники на півроку наперед. Перебуваючи в автобусі, набитому під зав’язку гуцулами, гуцулками і маленькими гуцуликами вже за годину подорожі ви зможете сміло писати етнографічну книжку чи дисертацію. Це, звичайно, жарт, але в автобусі ви дізнаєтесь хто кому винен 50 гривень ось уже 5 років за сіно, а долар то виріс... і віддати треба вже 250!!!... Хто за жінчині гроші з Італії збудував хату і каже, що він страшний газда,.. а також багато іншого!

Я вже згадував, що від каміння віє якоюсь містичністю. І не дарма. Терношори вважаються давнім язичницьким святилищем наших давніх праукраїнців, одним з найпотужніших місць сили Карпатського краю. Пам’ятку глибоко дослідили науковці кафедри етнології та археології Інституту історії і політології Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, котрі проводили два роки наукову етнологічно-археологічну експедицію «Карпати-Дністер» у рамках науково-дослідного проекту «Духовна культура стародавнього населення Карпат: скельно-печерні комплекси, культові камені, петрогліфи», підсумком якої став вихід у світ наприкінці 2007 року книги професора, доктора історичних наук Миколи Кугутяка «Терношорське скельне святилище в Карпатах».
Описане дослідником Терношорське святилище, як святилище родючості, плодючості тут могло означати «народження нового сонця» (що не протирічить тлумаченню вченого історика), бо сонце «повертало» з цієї точки на літо. На південному схилі гори Терношора на природному восьмиметровому кам’яному крузі, утвореному двома велетенськими брилами, залишилися солярні символи, накреслені древніми жерцями. Круг «дивиться» на південь. Цілорічно на цей вівтар падають сонячні промені. Перша частина топоніму Терношори «тер» означає «терра, земля, терен, територія». Отже місцева назва Терношори означає приземлену межу (шору, обмеження) до якої наближається схід сонця у день зимового сонцестояння і знову повертає на весну. Тут значення Терношори є протилежне (антонім) Акрешорі.

Івано-Франківські автори книги «Метафізика Карпат» (Івано-франківськ, БГКФ «Ци- намоновий хрущ», 2010) вважають, що у терношорському святилищі сходиться декілька «ліній Сили» де знаходяться так звані «чашні камені», котрі, судячи з усього, використовувалися язичницькими жерцями для офірувань сонячним божествам. Саме в ті буремні часи, коли Карпати стали місцем зіткнення політичних інтересів даків, фракійців, римлян, кельтів та язигів, жрецтво в гірських святилищах досягло апогею своєї могутності. Для введення обраних у медитативний стан, жерці цих ідолів використовували галюциногенні рослини і гриби, яких у Карпатах не бракує.

Тарас ПАСИМОК

Неділя, 22 жовтня, 2017