Відновлений басейн в Косові: Міф чи реальність?

Виросло вже ціле покоління людей, для яких наш Косівський басейн місце не для плавання, а для розпивання спиртних напоїв та скидання різного сміття і непотребу. Варто зазначити, що, на жаль, басейну немає не тільки в нашому місті, а і в Косівському, Коломийському, Городенківському та Снятинському районах. Ініціатором відновлення діяльності міського басейну в Косові та басейну в Рожнівській школі останні кілька років виступав відомий косівський плавець, Заслужений тренер України, майстер спорту і неодноразовий чемпіон України з плавання Михайло - Дмитро Бович.
На його запрошення часто наше містечко відвідували заслужені спортивні діячі України, як, наприклад, тренер «золотої рибки» Яни Клочкової — Ніна Кожух. А в кінці серпня до нас завітав для ознайомлення із станом басейну Заслужений тренер України з плавання, Заслужений працівник фізичної культури і спорту, тренер національної збірної з плавання, тренер олімпійської та параолімпійської збірної України, тренер СК «Мотор-Січ» — Іван Петрович Проскура, який з радістю погодився дати інтерв’ю для нашої газети.

— Іване Петровичу, яка Ваша думка щодо можливості відродження таких басейнів в Україні

— Основна проблема в тому, що держава не може поки що виділяти для цього значні суми, а приватні інвестори одразу ставлять вимогу передати басейн у їхню приватну власність, бо хочуть отримувати з цього зиск. Виходить замкнене коло, з якого важко вирватися. Я знаю, що є така організація як «Відродження України», де працює чемпіонка Європи з плавання Інна Нікітіна, під егідою якої зараз займаються реконструкцією басейну у Львові, а також планують відновити басейн в Євпаторії.

Неможливо поєднати державного та приватного інвестора. Але всі ми повинні розуміти, що здоров’я нації — найголовніше. Наші діти зараз зайняті явно не корисними речами, а українські плавці виступили на Олімпіаді в Лондоні вкрай невдало. І одна із причин цієї невдачі — це недостатня кількість басейнів для тренування. Якщо буде більше басейнів, стане більше тренерів і відповідно збільшиться кількість дітей, які ми зможемо віддати командам. Роботи конкретно в басейні Косова непочатий край, але всі повинні розуміти і діти, і батьки, і приватні підприємці, що такі проекти — це запорука відродження України.

— Чи є приклади відновлення таких об’єктів за державний кошт?

— Таким прикладом державних інвестицій є басейн у Дніпропетровську, директором якого є Андрій Вікторович Сердінов — український плавець, Зас- лужений майстер спорту України, призер Олімпійських ігор. Було вкладено дуже багато коштів — десь 100 мільйонів гривень, але цей басейн закритого типу і щоб поставити новий дах застосовували навіть гвинтокрили. Але той бассейн, безумовно, був в набагато кращому стані, ніж ваш косівський. І хоча коштів пішло багато, але користі ми з нього отримали мало, тому що він лише на 20-30% забезпечує потреби збірної України з плавання. Є спортивна школа, але дуже високі ціни для дітей, які там тренуються — десь по 350-360 гривень в місяць. Це дуже дорого за можливість плавати по годині три рази в тиждень. Але, як ви знаєте, в нас спортом займаються якраз не діти мажорів, а з бідних сімей. Такі діти більш фізично розвинуті, але плавання потрібне всім — незалежно від достатку.

— Ви кажете, що не вистачає басейнів, а яка кількість діючих басейнів в Україні?

— Точно вам цього ніхто не скаже, навіть федерація плавання. Але за моїми підрахунками десь 500 басейнів, із них працюють для дітей десь 40-50 басейнів, а решта приватні, як у вас на Косівщині.

— Звичайно, різниця відчутна...

— А якщо врахувати, що лише в одному Нью-Йорку десь 1900 басейнів, то як ми можемо з ними конкурувати? Загалом в Штатах десь півтора мільйона ба- сейнів було ще в 1966 році, а зараз мабуть вже є 2 мільйони. От в Києві є басейн «Юність», то там за 2 заняття платять 100 гривень і це єдиний, напевно, великий басейн такого типу — як у вас, який в Україні не збитковий. Інколи збірна України там тренується, але основна проблема — це те, що жити в Києві дуже дорого, а харчування десь в 3-5 разів більше коштує, ніж навіть у вас в Косові. Тому в цьому ваша перевага, якби тут був хороший басейн, був би і приплив туристів з усієї України. І ставлення місцевих жителів до майбутніх чемпіонів було б набагато краще, ніж, наприклад, в Києві чи Запоріжжі, бо там вже люди наситились перемогами і чемпіонами. Також, ваші земляки зможуть привезти своїх дітей в басейн.

— Як ви вважаєте, чи варто цей басейн робити відкритим чи закритим, адже зими в нас довгі та холодні?

— Взимку можна проводити більше оздоровчі збори, а літом тут будуть плавці з усієї України і навіть з Росії. До того ж у вас красиві гори і немає потреби робити закритий басейн в такому мальовничому місті. От у вашому басейні вишка непотрібна, бо це скорочує площу для плавання і буде заважати плавцям, а цього робити зовсім не варто, адже 50 метрових басейнів дуже мало. До того ж стрибки у воду обходяться дорожче. Я працюю в спортклубі «Моторсіч», де доріжки розміщені впоперек і це зовсім невигідно для тренування плавців.

Ігор Кошак — директор ДЮСШ «Синевир», суддя міжнародної категорії з плавання, почесний працівник фізичної культури та спорту, член президії Федерації плавання України:

Я виріс у цьому басейні, з нього й пішов у життя. Вже 30 років керую таким же в Дрогобичі, хоч бери його й переноси на плечах додому в Косів. Свій «Синевир» завдяки автокрановому заводу побудував за 4 роки, через рік привіз туди збірну СРСР, потім вона щорічно там тренувалась аж до розпаду імперії. Причому басейн працював без дотацій, на самоокупності.

Тарас ПАСИМОК

 

 

 

Субота, 21 жовтня, 2017