«Потяг до Яремче»

В останній літній уікенд на Прикарпатті пройшов уже традиційний етно-літ-фестиваль «Потяг до Яремче». Потяг до Яремче — музично-мистецький дводенний фестиваль, що відбувається щорічно з 2008 року і має два головні етапи.

Першим є «Карпатський ПрОТЯГ» — та частина, що відбувається в дизельному поїзді Івано-Франківськ — Рахів (потяг проходить весь шлях, а тоді повертається до Яремчі). У різних вагонах поїзда відбуваються різні мистецькі заходи — читання, концерт, кіноклуб. Ініціатором є гурт КораЛЛі.

Другий етап відбувається власне в Яремчі. Він складається з літературної та музичної частин. Початок фестивалю впіймав завершення Дня Незалежності України і продовжив його новим, повним та насиченим фестивальним Днем сучасної української культури. Фестиваль формували окремі повноцінні частини, які складали цілісну концепцію Днів сучасної української культури — візуальна, літературна, музична.
На сцені виступили гурти: «ГУЦУЛИ» з Косова, «КораЛЛі», «Zapaska», «Фліт», «Les Stens». Окрім того на фестивалі були численні акції, перформанси та майстер класи. Хоча цей фестиваль вже багато років відбувається в Яремчі, мені пощастило побувати на ньому лише цього року. Відгуки, які я чув про фест від друзів, були лише позитивні, тому не вагаючись вирушив на нього.

На жаль, квитки на перший день фестивалю в потягу були по 150 грн., що є для нас досить дорого. Тому я з друзями вирішив обмежитись і їхати на другий безплатний день фесту, до того ж там мали виступати наші косівські «динозаври» року «ГУЦУЛИ» і ми без вагань вирішили їх підтримати.

10 років назад я вже був в Яремчі — відпочивав у таборі, але коли знову потрапив у це місто, то не впізнав його зовсім. Адже центр став набагато кра- сивіший — чого лише вартий фонтан зроблений з каменю, у вигляді гірської скали, з якої ви- тікає вода. Насправді, це дуже красиво — найоригінальніший фонтан, який бачив у своєму житті. Літературну частину фестивалю ми захопили частково — вдалося почути читання Тараса Прохаська, проте було дуже цікаво. Він розповів історію про українця Киселяка, який був першим «майстром» графіті у світі! Хоча в обписуванні стін українці справді перші у світі, у чому, мабуть, мало хто сумнівається.

«Ще на початку ХІХ століття молоденький українець з Відня — Йосип Киселяк відчув у собі нездоланну пристрасть писати своє прізвище у найпомітніших, найзначніших, наймальовничіших місцях. З фарбою і пензликом він вирушив у багаторічні мандри, псуючи своїм графіті стіни і краєвиди. З часом його підпис з’являвся по цілій Австрії, у сусідніх краях, навіть у Латинській Америці на скелях- берегах дикої Амазонки. Щоби вберегтися від нього, виставляли поліційні патрулі перед новими будівлями і мостами напередодні відкриття. Після того, як він пообписував цісарські палаци, Киселяка запросив до себе сам цісар — посварити хулігана і взяти з нього слово, що більше такого не повториться. Той щиро пообіцяв. А коли візит закінчився, цісар побачив на своєму письмовому столі знамениті літери, вирізані ножиком, — Киселяк».

Після цих цікавих історій, не витримавши спеки, вирішили скупатися в гірській річці біля водоспаду. Але вже розпочинався концерт. Перед виступом «Гуцулів» ведучий запитав у публіки, чи є хтось з Косова. Були лише ми троє, які відповіли ствердно. Дивно, що косівчани так рідко вибираються з хат, навіть до близької Яремчі. А варто було б! Бо це був один з найкращих фестивалів, на яких мені довелося побувати, — справжній культурний україномовний вибух.

Чесно кажучи, мені б хотілось дожити до того дня, коли побачу щось подібне в Косові чи районі. Загалом, буваючи на фестивалях в різних куточках навіть лише нашої області, розумієш наскільки наше місто є відсталим в культурному плані — законсервованим на рівні гуцульських коломийок, весільно-розважальної музики та «шлягерів» 80-х років сумнівної якості.

На щастя, не всюди так, як у нас. Адже існують музичні групи, які виступають по всій Європі з концертами — це і «Кораллі», які нещодавно повернулись з туру по Великобританії, це і «Дахабраха», яка знана в усьому світі, лише хіба в Косові ще не виступала, але надія на це є. Коли на сцену один за одним виходили дуже якісні україномовні гурти різного жанру, я розумів справжнє значення слів «Ще не вмерла Україна...»

Під час виступу «Гуцулів» трохи погано визвучили і не було чути клавіш та вокалу. Тому кілька пісень пройшли без належної реакції публіки. Потім я зрозумів, що варто змінити ситуацію і пішов попросити звукооператора змінити звук в кращу сторону. Стало файно і гучно, тому ми пішли активно танцювати та «відриватись», вимагаючи в рокерів хітів «Афини» та «Раз пішов я до Косова», які все- таки були виконані наостанку. Також від земляків-музикантів, ми почули слова подяки за підтримку та танці. Це був справжній драйв!

Потім виступали «КораЛЛІ та «Фліт», які «розірвали» публіку вже відомими хітами. Відкриттям фестивалю стала нова станіславська група «Les Stens», яка дуже весело переспівала відому пісню Степана Гіги «Цей Сон». Після концерту ми ще довго сиділи біля багаття та ділились враженнями від фесту з франківськими друзями. Це був один з кращих днів літа і я обов’язково постараюсь поїхати туди наступного разу, чого і вам всім бажаю! Не пошкодуєте!

Тарас ПАСИМОК

Більше інформації про фест на сайті http://www.fest.if.ua/

 

П'ятниця, 28 квітня, 2017