У вогні народжує казку

У нових умовах нині працюють митці Косівщини : змінюється асортимент виробів, підвищені вимоги щодо їх якості. Для кераміків незмінними залишаються лише способи виготовлення та матеріал для роботи (глина), яка вмілими руками та завдяки багатій уяві і фантазії майстрів передає образи, враження і почуття.

Серед них і Василь Гривінський — талановитий художник, котрий увібрав красу, дух рідної землі і показує їх людям. Його твори випромінюють щиру любов і тепло батьківської оселі, ними захоплюються, їх вивчають, бажають придбати для окраси інтер’єрів. Вони актуальні не лише для України, а й світу. Про це засвідчують і відгуки відвідувачів його численних виставок:

*Дорогий Василю Гривінський! Від Вашої виставки віє чимось світлим, новим, радісним. Складається враження, що Ви ще прославите мистецтво Косівщини. Спасибі!
С.І.

*Не святі горшки ліплять, але ж Ви, Василю, чоловік Святий! На добро, на щастя!
С.Максимчук. т-р ім. М.Заньковецької.
4 липня 1989 р.

*Нехай довго б’ється серце і міцними будуть руки у людини яка створює таку красу.
Журналісти Львівщини.
6.07.1989р.

*Дякую від щирого серця майстру. Як добре , що в наших печах ще горить вогонь. Дай Боже! Нових тем, дальших успіхів. Будьмо.  Панас Заливаха.
11.07.89 р.

Василь Гривінський народився 21 січня 1963 року в м. Караганді, де проживали його батьки після десяти років заслання на Колимі. В 1970 році сім’я отримала дозвіл повернутися на Батьківщину, в рідний Єзупіль під Івано-Франківськом, де майбутній майстер закінчив вісім класів місцевої школи і одночасно дитячу художню школу в місті Івано-Франківську.

В 1978 році вступив до Косівського технікуму народних художніх промислів імені Василя Касіяна на відділ кераміки, який закінчив у 1982 році з відзнакою. Навчаючись на старших курсах, організував дві персональні виставки, про які тоді повідомляли місцеві часописи (на одній з них налічувалося понад 60 робіт). Його професійному зростанню сприяли вчителі спеціальних дисциплін: Р. Ка- бин, А. Коб’юк та керівник дипломної роботи Г. Колос, про яких він згадує з особливою теплотою і вдячністю.

Свою трудову і творчу діяльність молодий спеціаліст Василь Гривінський розпочав у Косівському художньо-виробничому комбінаті художником-кераміком, звідки пішов на службу в армію в м.Читу Забайкальського військового округу, де разом із Михайлом Трушиком, нині відомим майстром кераміки, був задіяний в оформленні музею Окружного будинку офіцерів, за що отримав подяку і визнання.

У 1985 році повернувся на попереднє місце роботи до Косова і водночас став студентом недавно створеного художньо- графічного факультету Івано- Франківського педагогічного інституту імені Василя Стефаника. Подібних відділень на той час в Україні було всього два: в Івано-Франківську та Одесі. Там навчалися здебільшого випускники училищ і технікумів, які мали значний досвід вис- тавкової, викладацької роботи, і їх часто залучали до проведення занять за відповідним профілем. В. Гривінський виділявся серед інших фаховою підготовкою і проводив заняття з кераміки. Останні роки навчання у вузі збіглися з останніми роками існування СРСР, і події, які довкола відбувалися, позначалися на світогляді студентів. Викладачі суспільних дисциплін не встигали освоювати нові курси, які в умовах постійних змін швидко відживали.

А тим часом Василь особливо продуктивно працював у творчому плані і на останньому курсі інституту організував в м. Івано-Франківську персональну виставку. Відкриваючи її, голова правління обласної організації Спілки художників України Микола Ва- рення сказав: «Автор не йде протоптаною стежкою, прагне мати свій творчий почерк. Він весь час у пошуках. Своєю роботою художник хоче зробити світ кращим, добрішим...». «Й справді, — як відзначив Євген Гордиця («Прикарпатська правда» від 9 липня 1989 р.), — на душі стає радісніше, тепліше, коли оглядаєш веселі куманці, розписані квітами вази, тарелі, підсвічники, баклаги...»
А художник-керамік Михайло Мурафа підкреслив, що Василь зберігає і примножує традиції гуцульської кераміки, вносить у народне мистецтво сучасні елементи, багато працює над декоративною пластикою. Тоді ж за рекомендацією М. Фіголя, О. Швеця та за підтримки інших відомих митців його прийняли у Спілку художників України.

Про нього також згадав декан художньо-графічного факультету Іван Фічора у статті «Вузівський музей» (НТЕ, 1993, No5-6), вказавши на активність студента, мистецький рівень двох тарілок і вази, що зберігалися в музеї. На той час в авторському доробку майстра нараховувалося понад сто творів, що засвідчило появу нового обдарування. Серед них виділялися тематичні скульптурні композиції, які раніше вже демонструвалися на обласних, республіканських і всесоюзних виставках (1987р., 1988р.) в Києві: «Шахматисти», «Гончар», «Баран», «Олень», «На полонині», «Ну й гриби», «На базарі»; декоративні тарелі «Материнство», «Весна», «Зустріч», вази «Троїсті музики», «Анімалістична», «Цвіт Карпат», «Кохання», куманці «Віночок пісень», «За мир в Карпатах» та інші.

Значне місце у творчості В. Гривінського займає робота над сюжетами декоративних плиток, взятих з життя. Сам митець виріс поблизу Дністра і часто бачив щедрі лови рибалок, тому ця тема йому особливо близька. Дотепний і здоровий гумор В. Гривінсь- кого проявився у багатьох стилізованих композиціях на теми фольклору: пісенного і хореографічного мистецтва, народної пе- дагогіки, які мають важливе навчальне і виховне значення. Вони прекрасно могли б проілюструвати сучасні підручники з образот- ворчого і декоративно-прикладного мистецтва та книги для дітей. Але особливу увагу привертають об’ємно-образні, анімалістичні форми, лаконічно підкреслені декором.

Митець пройшов академічну школу і ґрунтовно засвоїв творчий доробок не тільки давніх майстрів, але й наших сучасників — кераміків Валентини Джуранюк, подружжів Зарицьких, Рйопків, Трушиків та багатьох інших, які формують неповторне мистецьке середовище в регіоні. Високий професіоналізм та опора на народні традиції є визначальною рисою творчості Василя Гривінського. Свої знання, вміння і досвід він прищеплює синам — Андрію та Юрію, студентам місцевого інституту, які здобуваючи фах художника, теж професійно зростають.

Під назвою «Політ душі» 8 червня 2009 року в залі Косівської регіональної організації Спілки художників відбулася виставка Василя Гривінського. Виступаючі на святі, а воно співпало із святом Трійці, з приємністю відзначали значний мистецький доробок майстра кераміки, його веселу творчу вдачу, зичили добра і щастя всій родині. У виставці взяли участь син Юрій, студент місцевого інституту та племінниця Звенислава, внучка відомого гуцульського ткача і збирача народних скарбів Миколи Корнелюка.

Своєрідним підсумком творчої діяльності В. Гривінського стала виставка його творів у Києві, що проходила 11-22 червня 2010 р. у залі Центрального будинку художників. На її відкритті голова Національної спілки художників України В. Чепелик, Народний художник України С. Нечипоренко, завідувач кафедри етнодизайну (і дизайну реклами Інституту реклами) І. Антонович відзначили прекрасні роботи авторів, і побажали їм доброї долі в житті і подальших успіхів у мистецтві.

Там же експонувалися вишиті вироби Дзвенислави, дочки художників Петра і Марії Гривінських. Молода талановита дівчина з юних років творить красу. Вона опановує різноманітні техніки вишивання, вникає у семантику елементів, вивчає складну мову образотво- рення у вишивці і має ряд успішних виставок. Особливо їй вдалися рушники, які вона з любов’ю назвала: «Скрипка грає», «Верхо- виночка», «Ніжність», «Свято пісні», «Великодній», «На щастя, на долю», «Веселкова зірка» та інші.

Радує, що Василь Гривінський не зупиняється на досягнутому. Він завжди у творчому пошуку, про що свідчать його надзвичайно талановиті роботи — керамічна рушниця і керамічна скульптура «Свободолюбивий гуцул». Приємно, що свої роботи художник радо показує уже більше року у своїй мистецькій робітні, яка перетворилася у справжній музей. Потрапити до неї можна будь-якого дня безплатно. Знаходиться виставка навпроти магазину «Старий друже».

Михайло ГНАТЮК,
мистецтвознавець 

П'ятниця, 15 грудня, 2017