Чому викидають сміття?

У гуцулів з’явилася надзвичайно погана звичка викидати сміття з господарства в річку і на її береги. Раніше це були тирса, відходи деревини, листя — тобто сміття органічне, яке з часом перегнивало, а зараз додалися пластикові пляшки, папірчики, обгортки з під цукерок. Тут - і рештки їжі, пляшки, старі дитячі коляски, памперси...Там де має протікати гірський струмок тепер «сміттярка».

За штрафами і санкціями з цього приводу мали би стежити спеціально створені комісії, але якось не доходить до штрафів. В результаті гниття сміття, що залишилося в землі, утворюється небезпечний газ радон, який важко виявити, оскільки він не має кольору і запаху. Але цей газ отруйний, та ще і радіоактивний. Розвіваючись повітрям, продукти розпаду радону потрапляють в легені людини разом із киснем і затримуються в них. Радон викликає мікроопіки в легеневій тканині, а підвищена концентрація газу в повітрі може привести до раку. Найуразливіші для радону найважливіші клітки — статеві, кровотворні та імунні. Крім радону, звалище може виділяти сірководень, аміак, метан, а також канцерогенні речовини — діоксини.

Найсерйознішою проблемою, яка може виникнути при розкладанні відходів, є забруднення ґрунтових вод, що погіршує стан питної води. Дощова вода, просочуючись крізь тверді побутові відходи, поховані на звалищі, розчиняє в собі токсичні речовини, присутні в смітті. Це можуть бути солі заліза, свинцю, цинку та інших металів з іржавіючих консервних бляшанок, розряджених батарей, акумуляторів, різноманітних побутових електроприладів. Не обійдеться тут без пестицидів, миючих засобів, розчинників, фарбників і інших отруйних хімічних речовин. Величезну небезпеку представляють відпрацьовані люмінесцентні лампи, що містять ртуть.

Неділя, 30 квітня, 2017