Образ для церкви

Сьогодні добре малювати чи різьбити — це ще мало. Вимагається, щоб митець був творчим у сучасному розумінні, щоб він відчував свою добу, йшов паралельно з її темпом. Тарас Стринадюк належить до нової генерації українського мистецтва.

Образ для церквиМолодий художник студіював школу художньої кераміки при Косівському інституту мистецтв. Тарас — художник-горянин, сформований в родині різблярів серед монументальної і «чаклунської» карпатської природи. Тарас працює в техніці пластичної різьби по дереву. В його активі десятки робіт, які вражають технічним виконанням деталей, одухотвореністю образів та професійним задумом. Митець бере активну участь в різноманітних мистецьких українських та міжнародних проектах. Зокрема його твори бачили глядачі Франції, Канади, Греції та Чехії. До того ж він ще і реставратор — рятує знищені гуцульські хрести, старі ікони та інші старожитності, даруючи їм друге життя. Нещодавно, в новозбудованій Косівській греко-католицькій церкві відбулося урочисте посвячення запристольного образу Святого Василія Великого, який виготовив Тарас. Ми вирішили детальніше розпитати про роботу та життя митця.

— Розкажіть детальніше про образ для церкви. До вас хтось звертався чи це була ваша власна ініціатива?
— Рік тому я прийшов до отця-пароха Романа Іванюлика, з бажанням виготовити ікону для церкви. Порадившись, ми вирішили, що добре було б зробити запрестольну ікону Св. Василія Великого. З благословення отця Романа взявся за неї. Ікона складалась із трьох пластів, які вже в мене вдома склеювали разом. Ззаду образ монтували на чотири поздовжні швелери, які йдуть під невеликий конус, не на клей, а насухо. Залежно від перепадів температур дерево може звужуватись чи розширюватись, але за час, що я різьбив його зовсім не покрутило – це, напевно, боже провидіння. Я був цьому радий. Робота технічно складна. Не мав права на помилку, бо працюю в стилі мікропластики, де перепад висот мінімальний, і кожна доля міліметра дуже важлива. Спочатку було дуже важко, бо надзвичайно великий пласт, але думка про святий образ додавала сил.

— Скільки часу і сил пішло на виготовлення образу?
— Десь 6 місяців. Це інтерпретація не гуцульської різьби, а пластичних кривих ліній. Так, як я вчився на відділі кераміки, то 5 років навчання позначились на моїй творчості. Не сприймаю правильну геометрію під лінійку, але люблю щось живе: квіти чи орнамент, щоб тішило око. Мій тато навчив мене працювати із деревом. Також, мої два старші брати вчилися в нашому Косівському технікумі і теж мене багато чому навчили. Я дивився на їхні роботи і вчився ще від маленького. Потім підріс і пробував їм допомагати. Дуже багато мені дала сім’я. Я хотів бути скульптором і коли в мене був вибір при вступі в КТНХП ім. В. Касіяна, то вибрав відділ художньої кераміки. Спеціально стараюсь робити такі лінії, щоб вони не були рівні — по всій площині в одному стилі. Це не є неакуратність, а такий авторський стиль виконання. Образ я повоскував натуральним бджолиним воском. Дерево живе і від перепадів температур рухається, тому я віддав перевагу воску, а не лаку. Важче і довше натирати воском, ніж лакувати, але зате ікона буде довговічна і красива з приємним блиском. В мене власний рецепт приготування цього воску, а варіантів його є безліч. Це є природній матеріал, який не боїться води чи пороху — його легко чистити бархатом.

— Розкажіть трохи про свої інші роботи.
— З маленького віку пам’ятаю, що мій дідусь весь час ходив до церкви. Коли я був малий, то до церкви не ходив, оскільки це було за Союзу, і в школі забороняли. Але з роками відчув духовну потребу, почав молитися зранку і ввечері. Тому навіть мої ранні роботи були пов’язані з християнством. Також я цікавився антикваріатом. Коли приїжджав в нові міста, завжди відвідував храми та музеї. Мені то було цікаво. Пізніше почав товаришувати з людьми, які серйозно займались антикваріатом. З часом в них з’являлись роботи, які треба було відреставрувати. Я зголосився допомогти, а собі, з їхнього дозволу, залишав зроблені власноруч копії тих стародавніх робіт. Робив це для свого захоплення, без думки, що буду колись професійно цим займатись.

— Скільки років ви вже професійно цим займаєтесь? Чи замовляли твори відомі люди?
— Різьбити почав ще десь в класі шостому, але то були такі початкові шкільні роботи. А так років десять вже займаюсь професійно. Був одного разу цікавий випадок. Друзі, які їздять на фестивалі, часто беруть мої роботи, в тому числі і копії стародавніх хрестів. Ющенко хотів їх купити, як оригінальні, бо не розпізнав, що це імітація. Проте його попередили, що це лише копії, а він був здивований. І пізніше він замовив в мене оригінальну форму для сиру, у вигляді зрізаної піраміди, а коли розкладається, то виходить хрест. В середині форми вирізьблені ікони. Це була досить оригінальна і цікава робота. Звісно замовляли багато відомих людей, але залишимо їх інкогніто. Я роблю ікони, підсвічники, ручні та нагрудні хрести, які стилізую під старовину.

Тарас ПАСИМОК

 

Неділя, 25 червня, 2017