Євро-2012 прийшло, бездоріжжя принесло

Знову нема грошей! Капітального ремонту автошляхів області не буде і в 2012 році. Близько 100 млн. грн. — таке цьогорічне фінансування доріг та мостів Прикарпаття.

«Хоч це і на рівні минулого року, — каже перший заступник начальника Служби автомобільних доріг області Микола Кузьма, — та, якщо врахувати зростання цін на матеріали і зарплати людей, то можна вважати, що на утримання і ремонт доріг виділено приблизно на 20% менше, ніж торік».

Тим часом обсяг робіт з кожним роком зростає, оскільки дороги руйнуються все більше і більше. Лише 55 млн. грн. потрібно на утримання та поточний ремонт більш, як 4 тис. км доріг загального користування державного та місцевого значення. Додаткових надходжень на ремонт автошляхів, які можуть бути використані під час фінальної частини Євро-2012 у Львові, область не отримає — відповідне звернення у Кабміні не знайшло підтримки. Так що попереду для дорожників — не кращі часи.

«Євро» не допомогло

Тож навіть такий очікуваний чемпіонат «Євро-2012» не принесе бажаних змін. Глобальна реконструкція транспортної системи вимагає не лише чимало коштів та зусиль, а й часу — навіть за найоптимістичнішими прогнозами — 5- 10 років. Обіцянки обіцянками, а факти фактами. Пощастить лише громадянам тих міст, через які проляжуть туристичні маршрути. Відремонтувати про людське око заледве встигнуть необхідне, а решта доріг чекатимуть великої події на зразок наступного футбольного чемпіонату.

Суворий температурний режим минулої зими в черговий раз негативно вплинув на стан проїжджих частин вулиць, який і так був далеко не ідеальним. Це можна сказати, як про дороги України в цілому, так і про «шляхи» міста Косова зокрема. Як і кожного року на весні, особливо під час відлиги, разом зі снігом з тріщин дорожнього полотна буквально «за колесами» авто «пішов» розкришений морозами і водою асфальт, залишивши по собі на дорогах вибоїни і ями.

Ямкові ремонти, звісно, тимчасові. Тому набагато важливіше ретельніше виконувати поточні, середні й капітальні ремонти доріг. Варто зазначити: кому виділяють гроші на ремонт комунальних доріг (100% облавтодор), той нехай їх і утримує протягом року, бо виходить їм, а відповідати нам (місцевій владі).

Хіба це по-господарськи? Та й не чесно. Ямковий ремонт — наше все! До слова, ямковий ремонт дуже вигідний. Так, наприклад, за технологією яму потрібно вичистити, продути її стисненим повітрям, покрити гарячим бітумом, покласти асфальт, загладити і утрамбувати віброплитою, але багато вітчизняних шляховиків лише засипають ямку, а звітують, як за повноцінні роботи.

Ще більш проблематичним є облік: скільки ямок записано в звіті, і скільки їх було насправді, можна тільки здогадуватися. Адже проконтролювати це дуже складно, оскільки дороги руйнуються щодня. Є й інші нюанси.

Наприклад, дорожники активно чинять опір будь-яким пропозиціям, які б могли продовжити термін експлуатації покриття і поліпшити його якість. У багатьох країнах при укладанні дороги використовують базальтову сітку, завдяки якій термін служби покриття зростає в чотири-п’ять разів, але українські компанії спеціально будують дороги погано, щоб забезпечити себе роботою, а значить, і доходом на майбутнє. Адже за найскромнішими підрахунками, на приведення в порядок всіх українських доріг знадобиться близько 60 млрд. євро. Правда, навряд чи від цього покращиться якість доріг в Україні.

Ремонт доріг по-українськи

Часто ми бачимо на вулицях таке: новенький асфальт ще не встиг як слід охолонути, але машинам вже дозволили по ньому їздити. У результаті дорожнє покриття буквально намотується на колеса автомобілів.

Зазвичай відремонтована влітку ділянка дороги виглядає так, наче там і не проводилися ніякі роботи: вся у ямах, тріщинах і нерівностях. Даний приклад далеко не унікальний. З подібними дивними підходами до ремонту доріг стикаються жителі майже усіх українських міст: будівельники доріг часто приводять дорожнє покриття в порядок в дощ, мороз, сильну спеку, тобто, у зовсім не підходящий для даних робіт час. Адже, наприклад, латати дорогу перед заморозками не можна — волога, яка потрапляє в ямку, замерзає і руйнує зсередини.

Справа зовсім не в тому, що дорожні будівельники не знають прописних істин своєї професії. Навпаки, дані моменти їм знайомі добре, а причина в тому, що їм просто вигідно неякісно будувати і ремонтувати дороги в Україні. За якість, будівництво, розвиток і підтримання в нормальному стані українських доріг відповідає державна служба автомобільних доріг України «Укравтодор». Вона ж проводить тендер серед компаній, які бажають будувати дороги в Україні. Правда, це жодною мірою не зобов’язує будувати і ремонтувати дороги якісніше.

Досвід останніх років показує, що недавно побудовані українські «автобани» (наприклад, Київ-Чоп і Київ-Одеса) псуються і руйнуються майже так само швидко, як і старі «шляхи». При цьому тільки за 2003-2004 роки в будівництво траси Київ-Одеса держава вклала близько 2,7 млрд гривень. Частково причиною цьому банальні крадіжки будівельних матеріалів та недотримання технологій при будівництві доріг. 75% усіх доріг потребують ремонту.

Сьогодні мережа українських доріг застаріла. 75% усіх шляхів та магістралей потребу- ють капітального ремонту. Доро- ги загального користування прокладені здебільшого в середині минулого століття.

По-перше, вони не розраховані на велике навантаження, яке їм доводиться терпіти сьогодні (окрім внутрішніх перевезень, Україною проходить головний автомобільний шлях, що зв’язує Європу та Азію).

По-друге, завдяки технічному прогресу зросла швидкість руху автомобілів. Сказати, що нинішній стан українських доріг невтішний — це нічого не сказати.

Так, на понад 2200 кілометрів доріг зовнішнє освітлення взагалі відсутнє, на 1060 км його слід відновити; на 1200 кілометрах у населених пунктах освітлення немає, а на майже 3000 кілометрів у селах та невеликих містечках — потребує відновлення. Не забуваймо також і про погіршений стан дорожнього покриття після цьогорічної суворої зими. Навесні на місці ямок з’являться кратери, з яких у кращому випадку зроблять пагорби, завдяки асфальтовим латкам.

А як у них в Європі?

У Європі таке явище, як платна, але якісна дорога, давно відоме. Ціна залежить від автомобіля (легковий чи вантажний), типу дороги та кілометражу. У гірській місцевості ціна проїзду одного кілометра на 0,01 євро більша від їзди по рівнині. Найдорожчі — французькі: тут різні власники (їм, а не державі належать дороги) встановлюють свої ціни. Хоча варто зазначити, що поруч із платними, як правило, пролягають альтернативні безплатні дороги.

Більшість доріг, які проходять поряд із великими містами Європи безплатні. Найкращими дорогами світу — і платними, і безплатними на сьогодні вважаються прокладені у Великобританії, Німеччині, Італії, Норвегії, Іспанії та ще кількох країнах.

В Україні дороги всі безплатні, але — коштовні. Платити водіям доводиться за перманентний ремонт своїх автомобілів, які на неякісному покритті швидко виходять із ладу.

ТОП 10 вулиць міста КОСІВ з найгіршим дорожнім покриттям

1. Ірчана (частина вулиці)

2. Хмельницького (частина вулиці)

3. Грушевського (вся вулиця)

4. Каменярів (немає асфальтного покриття)

5. Торговельна (немає асфальтного покриття)

6. Ярослава Мудрого

7. Стефурака (частина вулиці)

8. Вітовського (немає асфальтного покриття)

9. Сагайдачних (немає асфальтного покриття

10. Шашкевича (немає ас- фальтного покриття).

Руслан ШЕЛЕСТ

Неділя, 25 червня, 2017