Готуємося до «Лудинє-фесту 2012»

Цей фестиваль покликаний продемонструвати розмаїття народного строю в селах Гуцульщини, багатогранне вміння майстрів народної творчості, які працюють у цій царині, привернути увагу молоді до автентичного одягу, вкотре довести туристам та гостям краю, що Косів — найбільший центр прикладного мистецтва в Карпатах. Організаторами першого на Гуцульщині фестивалю автентичного та сучасного одягу із фольклорними елементами «Лудинє-фест-2011» виступили члени ініціативної групи жителів Косова, міський голова М. Фокшей та викладачі Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ, які вболівають за збереження та відродження самобутніх гуцульських традицій.

Опитування серед косівчан і гостей міста, які були на фестивалі 2011 року для газети «Косівський Передзвін»:
— Які враження у вас залишились від першого фестивалю в місті Косові — Лудинє? (тобто, які є плюси)
— Що потрібно для того, щоб майбутній фестиваль став кращий, ніж минулорічний? (тобто, які є мінуси)

Я вирішив також взяти участь в даному опитуванні.

1. Якщо говорити про власні враження, то звісно мені фестиваль сподобався. Це саме те, чого так не вистачало нашому містечку. Адже зараз в Україні мода на фестивалі просто шалена і більшість із них відбувається саме в Західній Україні. Чому так? Тому, що ми живемо на території, де ще збереглися традиції та побут наших предків і саме такі фестивалі, не тільки збільшують потік туристів та відповідно і коштів, але і пропагують справжній український дух. Сьогодні, на жаль, лише на фестивалях такого типу його і можна відчути, бо телебачення, радіо та Інтернет пропагують переважно низькоякісну російськомовну продукцію, а все українське вважається нездалим, дивакуватим та застарілим. Тому фактично, фестивалі є способом боротьби патріотів, які не хочуть миритися з таким станом речей. Отож фестиваль «Лудинє», незважаючи на економічну кризу чи навіть обіцяний кінець світу, потрібно обов’язково проводити щорічно. Бо як не ми, то хто?

Оригінальна ідея формату фестивалю

— за неї варто дякувати міському голові М. Фокшею, викладачу Косівської школи №1 Олександрі Сапріянчук, а також Богданні Чіх-Книш і Оксані Гордійчук та загалом всім викладачам і студентам Косівського інституту ПДМ ЛНАМ за те, що підтримали своїми зусиллями цей чудовий задум. Хоча є безліч фестивалів із національним колоритом в Україні, але показу старовинного народного одягу та сучасного одягу в етнос-тилі ще не бувало. Великим щастям було і те, що Романна Струтинська, незважаючи на можливі ризики із тендітними старими тканинами, не пошкодувала і показала власні музейні надбання для всього Косова та гостей міста.
Театральні постановки були дуже доречні і не дозволяли глядачам нудьгувати. Крім жартів, вони несли і культурну цінність, розповідаючи про історію міста Косів.
На мою думку, вдало було вибрано дату для проведення цього дійства, адже 7 липня, ми косівчани, і фактично весь район збираємося в центрі Косова, щоб відсвяткувати день нашого рідного міста та храм на Івана, якому цього року виповнюється 100 років. Тобто є велика аудиторія, яка «голодна» до цивілізованого, культурного відпочинку, якого в нашому місті, на жаль, так обмаль.
Також, для дітей в ці дні приїжджають качелі та атракціони «Лунапарку», які ще більше допомагають урізноманітнити проведення часу в місті. Традиційно в цей день працює ярмарок сувенірної продукції, адже саме Косів вважається столицею українських сувенірів через славних майстрів та підростаюче нове покоління, яке навчається в нашому Косівському інституті.

2. Великим мінусом, на мою думку, була сцена, особливо якщо порівнювати її зі сценою на гуцульському фестивалі, що відбувся в Косові в кінці серпня. Було очевидно, що місця для показу катастрофічно не вистачало. Проте, варто зазначити, що і літня сцена РБК, де ввечері відбувався концерт не є ідеальним місцем. Адже мені, як учаснику вечірнього концерту, було очевидно, що величезні дерева біля самої сцени та бетонний паркан навколо неї значно ускладнювали людям можливість добре бачити, що відбувалося на самій сцені.
Також і пауза між закінченням показу і початком концерту тривалістю 2 години через технічні причини, варто сміливо записати в мінуси. Адже, навіть такий мега-терплячий від природи український народ фактично був на грані вибуху і люди ще трохи і готові були розламати ту сцену на шматки.
Давалася взнаки і неорганізованість виступів під час самого фестивалю, однозначно, що виступи дітей, які співають, танцюють чи грають є потішними і цікавими, але цього явно було забагато і люди на час цих «концертів» розбігалися і збиралися знову на площі лише в моменти показу одягу, заради чого вони там, в принципі, і зібрались.
Що ж стосується бюджету фестивалю, то дивує його досить маленька сума, що і завадило організувати справжню нормальну сцену. Адже, в Косові живе дуже багато заможних людей, які займають керівні посади і в районі і в місті, які через пару років будуть розвішувати рекламу із своїм зображенням і казати нам про патріотизм і про неньку-Україну, а от дати 100 грн. на бюджет фестивалю, який вкрай потрібен місту — то це не до нас.
Я не лише сподіваюсь на успіх наступного фестивалю без мінусів, але й докладу до цього, як і минулого року, максимум своїх зусиль, чого і Вам всім бажаю. Не словом, а ділом!
Група про фестиваль Лудинє в Інтернеті, в соціальній мережі фейсбук http://www.facebook.com/groups/204581222922978/

Іванка Стеф’юк (учасниця фестивалю)
1. Плюси — цікаво, розумно, дозовано подана історія міста (сценки про княжу добу, Тарнавського, Довбуша). То гарно і досить несподівано, талановито зроблено. Колекція старовинних вишивок з різних регіонів України з етнографічним коментарем до них довершено (щоправда, сама послідовність представлення того чи іншого регіону була дещо несистематичною). Також, новітня колекція етновбрання — не тільки родзинка свята, але й яскравий спалах інтересу до національного строю, символіки
2. Мінусів чесно не побачила, обов’язково прийду на наступний фестиваль. Хоча, для багатьох людей мінусом були дощові ремарки, та особисто я люблю літню зливу. Саме ця частина фестивалю принесла щонайбільше адреналіну, бо я тоді була якраз на сцені.

Олександр Бондаренко (учасник)
1.Спогади залишились хороші. Задумка просто супер, автентичний гуцульський одяг надзвичайно красивий і приваблює туристів в Косів. До того ж, фест має дуже хороше виховне значення, адже формує естетичний смак, популяризує культуру і це один з нечисленних заходів, який є цікавим для молоді.
2. Серед мінусів я б виділив неорганізованість — люди чекали на концерт близько 2 годин. Якби зробити більш широку музичну програму, запросити гостей хоча б з Чернівців, Івано-Франківська, то думаю туристів було б набагато більше.

Юлія Юрчишин (учасник)
1. Хороша сама ідея фестивалю, різноманітність показів — це і дипломні роботи інституту, і збірка з приватних колекцій і музейні експонати.
2. Отой подіум, напівзакритий килимами, то вже є великий мінус, адже він не пристосований до погодніх умов. Фестивалю явно не вистачає масштабності. Як на мене, дуже мало було робіт сучасних дизайнерів, а в нас їх багато. І взагалі — бракує більш насиченої мистецької частини, наприклад більше майстер-класів.

Надія Харчун (учасниця)
1. Мені, в принципі, сподобалось все, адже в Косові таке відбулося вперше!
2. Проте сам процес фестивалю був трохи неорганізований і не злагоджений, коли моделі йшли до площі Незалежності в костюмах... А на самій сцені було б класно відтворити куточок житлового інтер’єру гуцулів, щоб підтримати атмосферу не лише костюмами. Хотілося б і побільше коней із бричками, адже туристи від них просто шаленіють!

Ольга Гордійчук (учасниця)
1. Особисто для мене цей фестиваль був дуже очікуваною чи не найцікавішою подією літа. Оскільки в організації фестивалю були задіяні мої батьки, мене вони також залучили, що дало мені можливість побачити все з іншого боку, відчути себе частинкою фестивалю та зрозуміти, як це все насправді важко, скільки йде нервів та сил. Для прикладу така деталь, якщо дотримуватись традицій, то для дівчат у вінках та з відкритим волоссям, які демонстрували народний одяг, для створення образу потрібні були букети з польових квітів. У вечір перед фестивалем, ми з батьками поїхали у Яворів за цими квітами, з яких сформували біля 40 букетів. І таких моментів було досить багато.
Але це того варте, люди були в захопленні, з цікавістю спостерігали за показом, а після нього шукали можливості ближче підійти до моделей роздивитись вишиванки та сфотографувати їх.
Маленькі театральні постановки розважали людей, показ моделей ознайомив з експонатами музею М. Струтинського, творіннями студентів нашого інституту, а також одягом, виготовленим відомими майстрами, який був позичений в окремих жителів міста. В один час і в одному місці побачити таку еволюцію костюма є унікальною подією.

2. Звичайно, без мінусів не обійшлось, з’явились нові учасники, про яких ми нічого не знали, демонстрації одягу відкладали, все розтягнулось на невизначений час, а дівчата-моделі в тканих платтях годинами чекали на свій вихід. Це було досить важко і виснажливо. Не знаю як інші, але я майже нічого не бачила з того, що відбувалось на сцені, тільки чула, оскільки ми чекали за сценою на свій довгоочікуваний вихід. Але надіюсь цього року все буде не так, і спогади залишаться тільки позитивні. Хочеться, щоб фестиваль «Лудинє фест» ставав з кожним роком все більш масштабним, привертав увагу людей з інших регіонів та прославляв наше містечко далеко за межами країни.

Роман Григоришин (гість)
1. Вражень багато. Перш за все — це велика здивованість. Ніколи б не подумав, що такий доволі непересічний захід можна провести в такому невеличкому містечку, як наш рідний Косів. Хоча з іншої сторони, в нас є мистецький інститут, відповідно і багато студентів — творчих особистостей. І тут головний плюс — використання цього потенціалу. Серед іншого, що хотілося б відзначити, це хороша затишна атмосфера разом із різноманітністю дійств. Було справді цікаво!
2. Я б запросив більше гостей з-за меж нашого міста і провів би більш масштабну піар-кампанію в рамках нашого району. Було б непогано запросити якусь авторитетну людину в галузі мистецтва — обласного рівня.

Тарас ПАСИМО

Неділя, 17 грудня, 2017