Як ми на Андрія ворожили

13 грудня, на Андрея, відбулася прем’єра вже другої вистави новоствореного молодіжного театру «ОГО-ГО». Щоб дізнатись більше про цю подію ми поспілкувались із керівником театру Світланою Морикіт.

— Розкажіть детальніше про виставу, про що вона? Хто автор сценарію?— Вистава «Як ми на Андрія ворожили» — втілення тематики народних гулянь і вечорниць. Головними персонажами є молодь із невеличкого українського села, комічні герої — Стецько, Іван, Баби Палажка та Параска. Повертаючись до народної обрядовості, дізнаємося про традиції молодіжних вечорниць і втілюємо їх на нашій сцені. У постановці зустрічаються фрагменти побуту українців, молодіжних гулянь, пере-співок, жартів, ярмаркування, ворожіння, любовної тематики тощо. Починається вистава сценою діалогу Господині та Оксани, а вже через короткий час з’являються нові герої — хлопці та дівчата, які розігрують фрагменти всіх вечорниць.

— Чому вибрана була саме тема Вечорниць для постановки вистави?
— Актори нашої студії прагнуть випробувати свої здібності у різнопланових ролях. Розпочали ми свій творчий шлях з казкової постановки для малечі «Історія одного Привиденяти». Виставою «Як ми на Андрія ворожили» торкнулися народної тематики, а вже найближчим часом спробуємо реалізувати високе класичне та сучасне мистецтво. Крім того вечорниці припадали на релігійне свято Андрія, а тому тематика вистави набула особливої актуальності.

— Вийшла вона досить тривалою — аж на 45 хвилин, чи не важко було дітям вивчити стільки тексту?
— Жодна справа не дається легко, якщо не докласти до неї певних зусиль і старань. Звісно, були свої нюанси, які заважали повноцінній роботі над вивченням тексту вистави, але в студії займають-
ся талановиті діти, які з великою відповідальністю ставляться до роботи в команді і розуміють важливість своєї ролі у ній.

— Ви під час вистави виконували ще і роль суфлера, чи не важке це заняття?— Зовсім ні. Набагато важче виконувати одночасно роль режисера, суфлера і звукооператора. В такі моменти потрібно думати за трьох. Стосовно ж дублювання тексту акторів студії, я впевнена, що навіть в момент, коли хтось із них забуде слова, паузи не буде — імпровізації буде віддане належне.

— Коли ми спілкувались перший раз, в жовтні, Ви були не впевнені чи збереться достатня кількість дітей для театру, а зараз вже є дві вистави — це ж безперечно успіх для Косова. Чи не так?
— Звісно! Пройшло не так вже і багато часу з дня заснування театральної студії, а певні здобутки вже є. Можливо не всі ще знають про існування «Ого-го!», але сподіваюсь, що найближчим часом ситуація зміниться. До речі, хочу похвалитись, що «ряди» студії поповнюються. Нещодавно до нашого гурту приєдналося ще 5 людей. Ми ростемо і розширюємось!

— Які з маленьких косів’ян виходять актори, ви задоволені трупою?
— Актори студії «Ого-го!» неймовірно цікаві і яскраві юні особистості. В них закладений великий потенціал та стремлін-ня до творчого зростання.
Звісно, є серед дітей більш старанні та цілеспрямовані, але «бракувати» старання інших — несправедливо, адже кожен гідний похвали за якісь свої індивідуальні досягнення. Я задоволена роботою студії, адже більш дружнього і творчого колективу годі шукати. Надіюсь, що в майбутньому з маленьких акторів-аматорів виростуть великі професіонали, адже вони цього варті.

— Важливо зберегти здобуте і розвивати далі, які плани на майбутнє?
— Планів багато, як і задумів, та для всього потрібен час. На найближче майбутнє — готуємося до новорічно-різдвяних святкувань. Розучуємо колядки, щедрівки, віншування, щоб взяти участь у районному конкурсі «Коляда-2012». Пізніше ж — спробуємо влаштувати свято для всіх закоханих Косівщини в День Валентина.

— Ви планували поїздити з першою та другою виставою по району. Чи це вдалося? Як вас зустрічала публіка?
— Так, наші плани в деякій мірі були реалізовані. З виставою «Історія одного Привиденяти» ми побували у Стопчатівській школі, Смоднянській школі-санаторію, Рожнівському НВК «Гуцульщина». Акторам студії надзвичайно сподобався маленький гастрольний тур районом. З вечорницями ж виїхати набагато важче — необхідно перевозити багато декорацій, сценічних реквізитів, що дуже важко зробити маленьким мікроавтобусом, тому доведеться обмежитись лише сценою Косівського РЦДТ Публіка зустрічала «Ого-го!» всюди по-різному: десь стриманіше, десь з надмірним пожвавленням. Було й таке, що глядачі вибігали на сцену, ішли знайомитись з юними одно-літками-акторами. Загалом, «спілкування» з глядачами було налагоджено!

Ми ж від редакції бажаємо нових звершень і успіхів молодим акторам.

П'ятниця, 15 грудня, 2017