Ох це полювання

  • Друк

Ситуацію коментує Іван Кашевко — начальник служби державної охорони природних екосистем Національного природного парку «Гуцульщина».

— Хоча на даний момент національний парк «Гуцульщина», не є користувачем мисливських угідь, але є користувачем землі, на якій ці угіддя знаходяться, тому ми займаємося охороною цих природних екологічних систем на площі 7600 гектарів. З часу створення НПП «Гуцульщина», якщо порівняти чисельність мисливської фауни, то помітно зросла кількість оленів, кабанів, козуль і зайців. І це при тому, що навіть у недалеких 2000-2001 роках уже рідко можна було зустріти в лісі дикого звіра.
Згідно чинного законодавства полювання на території природо-заповідного фонду заборонено взагалі.
Але відслідковується ситуація, коли окремі користувачі мисливських угідь не зовсім дотримуються приро-до-охоронного законодавства. Наприклад, є такий користувач земельних угідь, як «Аква ЛТД» — приватна структура, яка має біля 6800 гектарів, в тому числі і на території природно-заповідного фонду.
Національний парк Гуцульщина і служба державної охорони видали всім власникам угідь приписи, згідно яких жодних заходів такого типу, як знищення шкідників, відлов собак без представника служби державної охорони щоб не здійснювали. Вони це ігнорують.
Напрошується питання: чому? Якщо людина іде в ліс з метою його оберігати, щоб не було браконьєрства, то чому ж боїться включити в цю групу працівників служби державної безпеки?
Є намагання зараз окремих приватних структур отримати в користування мисливські угіддя рішень і дозволів. До створення парку всі території мисливських угідь належали трьом власникам: УТМР — потужній організації, яка існує з 1 94 7 року, де п рацюють люди, які справді люблять природу і захищають її, а також «Держлісгосп» та «Аква-ЛТД».
Зараз іде збір матеріалів, оскільки закінчується термін дії рішення обласної ради про передачу у користування лісових угідь Кутському Держліс-госпу і Косівській районній організації УТМР і тому вони повинні його оновлювати з відповідними врахуваннями про заповідну територію.
Я працюю вже 30 років у сфері лісового господарства і вважаю, що все-таки ліс має бути в державній власності. Кожен, хто візьме територію мисливських угідь в оренду, вже не пустить людей збирати гриби, ні навіть проходити по тій території.
Зараз вже дуже багато людей зрозуміли, що коли такі державні підприємства, як НПП «Гуцульщина» чи Держлісгосп господарюють, то на території є і порядок, і вона доступна для всіх без обмежень. Звичайно, при дотриманні законодавчих актів, які зараз діють в Україні щодо охорони заповідного фонду.