Квест - це фест

Інтерв’ю з молодим косів’янином Володимиром Миханівим. Тема розмови — нова популярна в світі інтелектуальна гра квест. Володя один із учасників київської команди, яка неодноразово ставала переможцем в цій цікавій і спортивній грі. Володимир народився у Косові. Навчався у Косівській ЗОШ №1 до 2002 року, поки доля не закинула до Києва. Зараз навчаюється на останньому році магістратури Національного університету «Києво-Могилянська академія» на юридичному факультеті. Має дипломи бакалавра та спеціаліста у даній сфері.

— Розкажи нашим читачам, що таке квест і як в цю гру правильно грати?
— Квест — це спортивно-інтелектуальна командна гра, мета якої — швидше та якісніше від інших команд дістатися фінішу, виконуючи в процесі різні інтелектуальні та спортивні «примхи» організаторів. На старті кожній команді (кількість осіб в одній команді, зазвичай, від 4 до 6) видається загадка (на аркуші паперу, наприклад), де зашифроване конкретне місце, до якого команді необхідно добратися.
На цьому місці чергує представник організаторів. Він дає командам, які відгадали загадку і прибули до вказаного пункту, якесь нове завдання, після успішного виконання котрого команді дістається чергова загадка — і так далі. Зазвичай, кількість таких етапів становить від 5 до 10-ти. Буває і більше.
Щоб дістатися фінішу, необхідно правильно відгадати всі зашифровані місця, швидко і правильно виконати на них завдання організаторів і зробити це швидше за інші команди. Можна взяти додаткову підказку, але у такому разі на команду накладаються штрафні хвилини. Проте, неправильно відгадана загадка і прибуття до хибного пункту, фактично, позбавляє шансу на перемогу, тому ризикувати потрібно розумно. Перемагає команда, яка найшвидше бігає і найменше помиляється із завданнями. Це основна суть, проте існує багато варіантів. Тут залежить вже від фантазії організаторів. Обмежень немає.

— Хто вигадує завдання для квестів і які призи можна отримати, граючи в цю гру?
— Завдання вигадують креативні люди, яких знаходять організатори. Деякі з них вже мають солідний досвід у цій справі. Асортимент призів залежить від того, хто є спонсорами чи організаторами квесту і яку суму грошей було виділено для проведення квесту. Доводилося вигравати як невеличкий торт на команду, так і більше тисячі гривень на команду, плюс різні подарунки.

— Чи є на сьогодні в Україні гуру квестів, які задають ритм всім іншим? Чи є прогрес в цьому напрямі в нашій країні, адже більшість людей навіть не знають що це таке!
— Гуру серед організаторів, наскільки мені відомо, немає. Організаторів досить багато, і вони різні. Ними можуть бути певні компанії, підприємства, організації, установи, політичні партії і так далі. Є також організації, які займаються квестами професійно. Кожна команда вносить певну незначну суму коштів, щоб взяти участь, а у випадку перемоги отримує гідну винагороду Ну, а решту забирають самі організатори. Гуру серед команд, можливо, є, проте я зі статистикою не знайомий.
На одному з квестів була команда, що брала участь в десятках квестів, мала свої футболки з логотипами, прізвищами і т. д., була озброєна різними технічними засобами. Колеги вважали її фаворитом і «практично» переможцем, але в ході змагання це не допомогло їм, на відміну від нашої команди, зайняти призове місце. В нашій країні прогрес є. В Києві квести є досить популярними. Принаймні, значна частина молоді, хоча б один раз брала в них участь і більшість знає, в чому полягає їх суть. Для мене було відкриттям, що в Косові про це майже нічого не відомо, якщо це справді так.

— Розкажи про найцікавіший квест у своєму житті!
— Абсолютно всі квести були цікавими, захоплюючими та незабутніми. Виділю, мабуть, квест, який організовувала молодіжна організація «Демократичний альянс» за підтримки представництва Світового банку в Україні та благодійного фонду Братів Кличко. У квесті взяли участь 20 команд. Присвячений квест був здоровому способу життя. Під час цього квесту, який для нашої команди тривав близько 4-ох годин, нам довелося оббігти, без перебільшення, всю центральну частину Києва, примусити бабусь робити зарядку біля стін Верховної Ради, курців на Хрещатику сфотографуватися з плакатом «куріння шкодить вашому здоров’ю», а з відвідувачів ботанічного саду скласти напис «НІ — Наркотикам».
Ну і, власне, самі загадки були дуже цікавими і досить складними. А найголовніше — ми перемогли найближчих переслідувачів аж на годину, встигнувши в проміжку між нашим фінішом і прибуттям срібних призерів відпочити та попередньо відсвяткувати нашу перемогу в кафе неподалік, після чого піти зустрічати «конкурентів». Команда виграла тисячу гривень, боксерську грушу та індивідуальні дипломи. Ну і, звісно, море позитивних емоцій та шалену втому м’язів на цілий тиждень.

— Скільки квестів виграла твоя команда, розкажи про те, як формується склад команди, які в кожного завдання та цілі?
— Команда брала участь в шести квестах. Виграла 4 з них. Склад команди формувався з однокурсників, друзів та знайомих. Критеріїв особливих не було, за винятком бажання і вміння бігати (сміється). Завдання для кожного наперед ніхто не придумує. Все залежить від конкретних обставин і особливостей завдання. Інколи доводиться одному чи двом членам команди бігти в неправильному напрямку, щоб збити з пантелику команди-конкуренти, які «сидять на хвості». Інші члени команди в цей час прибігають до пункту призначення і отримують наступне завдання, а «сусаніни» вже приєднуються на наступному етапі.

— Під час квестів, здогадуюсь, виникало багато кумедних ситуацій? Розкажи про одну з них.
— Так, спогадів багато і емоції, відверто кажучи, переповнюють. Під час одного з квестів нам необхідно було залучити чотирьох випадкових перехожих до виконання нашого завдання, а саме станцювати з ними танець на вибір. Місце було не дуже людним (Пейзажна алея в Києві), тому варіантів було небагато. Завжди активних бабусь тоді не було, проте на лавочці сиділа мила дівчина, приблизно 20-ти років. Ну і я захеканий підбігаю, починаю практично на колінах «грузити» її всією інформацією, наполегливо пропоную витратити на танець зі мною дві хвилини, вже майже тягну її за руку з лавочки, але мої потуги обламав один грізний двометровий «амбал», що стояв у мене за спиною... Він не зовсім правильно зрозумів мої благі наміри. До сих пір не уявляю, яким чином мені вдалося уникнути тяжких тілесних ушкоджень (сміється).

— Наведи приклад загадки, яка тобі запам’яталася?
— Серед легких загадок можу згадати таку: «Місце для ночівлі за 1100 км». Якщо мислити буквально — необхідно купляти квиток на літак і летіти кудись на відповідну відстань і там шукати місце для ночівлі. Тому довелося думати, що в даному випадку малося на увазі. Місцем для ночівлі, ймовірно, є готель. Хоча і тут виникли варіанти. Складніше було прив’язати його до заданої відстані, враховуючи те, що за межі міста квест не розповсюджувався. Здогадалися досить швидко. На Майдані Незалежності знаходиться показник з напрямками до відомих світових міст, куди ми і прибігли. Шукали, до якого міста 1100 км. Це була столиця Словаччини Братислава. В Києві в честь цього міста названо два об’єкти: кінотеатр і, власне, готель, куди ми і прибігли. І не помилилися. Були також значно складніші завдання.

— Який квест ти б міг порадити для проведення в Косові і чи не маєш бажання перенести свій досвід з Києва в Косів, адже це так цікаво
— В Косові проведення такого квесту було б дуже цікавим, особливо, якщо включити до програми не лише місто, а наприклад, певні загальновідомі місця в Карпатах навколо Косова чи навколишні села, щоб учасники відчули всю радість автостопу Впевнений, команди отримали б безмежне задоволення. Місць, які можна загадати в нас достатньо. Тематика також значення немає. Її може і не бути зовсім. Це вже деталі.

Неділя, 25 червня, 2017