Похід на Ігрець

Відпочинок для більшості молодих косівчан в рідних Карпатах є чимось рідкісним і не модним. Крім того, мало хто може похвалитися знаннями географії нашого району, не кажучи вже про назви гір чи хребтів. І причина цьому, на мою думку, менталітет людей, які живучи в красі, її не помічають, а кияни чи львів'яни в той же час платять за кілька днів перебування тут шалені гроші. Щось схоже ми можемо спостерігати в жителів біля моря, яким те море в жахливих снах сниться, — вони мріють лише про гори. Тому часто хорошим знанням наших гір можуть похвалитися студенти інших міст з Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва.

Вони є справжніми фанатами наших країв, які мандруючи з одного хребта на інший, насолоджуються кожною миттю, а ми ж в той же час сидимо, як не в місцевому барі, то за монітором комп'ютера. Для того, щоб розворушити косівчан, любителів сидіти вдома, і з'явився цей нарис.
Для початку варто зауважити, що в гори треба вибиратись рано, що теж є перепоною для багатьох, особливо на вихідних. Проте, якщо ви хоч один раз успішно мандрували горами, то наступні рази встається легко, адже краще за гори є лише гори, на яких ти ще не був, як співається в одній старій популярній пісні В. Висоцького.
Отож, нас було четверо: Тарас Тиможинський, студент із Луцька, Руслан Фединчик, студент із Криму, а також Сашко Бондаренко з Косова та я. Вже в 8-30 ми були на автостанції, беручи квитки до села Буківець, Верховинського району. Проте варто зазначити, що сполучення з Верховинським районом є вкрай поганим, що і підтвердило наше чекання 1,5 години на автостанції, адже наш автобус так і не приїхав, нас пересадили на інший, який прямував в той бік. Квиток коштує 5-6 гривень, що є оптимальним, як для студентів, так і для молодих працівників. Треба розуміти, що чекання в межах 1-2 годин для цього напрямку є звичним і варто запастись терпінням, або ж їхати власним транспортом.
З Косова до Буківця десь пів-години їзди на Буковецький перевал, звідки, повернувши ліворуч, можна вийти на Писаний Камінь, а якщо йти попри церкву Святого Вознесіння різко праворуч, то через півтори години в нормальному темпі можна добратися на гору Ігрець.
Село Буківець під час повені 2008 року значно постраждало. Адже знесло дорогу на повороті на перевал, а також зсуви грунту порвали схил і зруйнували кілька хат місцевих мешканців. На щастя, нанесені стихією рани природи уже менш більш загоїлися.
Отож, хоч із запізненням ми прибули в пункт призначення на перевал. Щоб уточнити наш маршрут, яким ми четверо йшли вперше, ми запитали місцевих жителів. І як це не дивно, кілька людей, які живуть в селі Буківець, так і не змогли сказати, де розташована гора Ігрець і загалом про існування цієї гори вони здивовано дізнавалися з наших запитань. Як виявляється, проблема зі знанням гір не лише косівська. На щастя, з третьої спроби ми таки отримали необхідну інформацію щодо нашого маршруту і попрямували вгору.
Гора хоч і не є дуже високою, але виглядає грізно і насуплено, тому здається, що йти до її верха будеш цілий день. Напевно, це через те, що гора досить стрімка, до того ж майже вся лиса, майже без лісу, який вигулькує посеред царинок та на шпилі гори невеличкими оазами.
— Для чого йти на Ігрець?
Саме через те, що на горі мало лісу, з вершини відкриваються незабутні краєвиди навколишніх гір. А йти туди восени потрібно обов'язково, адже такого барвистого різноманіття кольорів годі і шукати в іншу пору року. Нам пощастило вибратись туди в суботу, 29 жовтня, коли погода була досить тепла, а в горах не було туману і всі навколишні Покутсько-Буковинські, Гринявські гори, Кострича. І Чорногора і навіть Чивчини з Марамороськими відрогами виглядали десь внизу як розбурхані хвилі велетенського синього моря. Говерла уже надягла на своє чоло снігову шапку, а внизу, немов велетенська змія, зигзагом поміж гір гуркоче і жене свої хвилі могутній Чорний Черемош.Піднявшись на вершину, попадаєш немов у фільм «Володар Кілець», адже навколо лише гори. Куди не глянь, на 360 градусів, видно красу нашого краю, хатинки ж в автентичному стилі, можна побачити майже біля самої вершини. Розклавши багаття, відпочивали, порівнювали Карпати та Кримські гори. Загалом враження від мандрівки не передати словами. Там просто треба бути. До речі, саме з-під Ігреця починається наша річка Рибниця, хоча там вона ще тільки малопомітний маленький потічок.
Варто зазначити, що повернулись ми в Буківець з купою позитивних вражень і чітким бажанням частіше бувати в горах, коли погода дозволяє. Проте змушені були чекати цілу годину на автобус, який прямував до Косова.
Олександр Бондаренко (вчитель історії):
— Завдяки прекрасній погоді мандрівка вдалась на славу. З Ігреця відкривається просто фантастичний краєвид, видно всі гори навколо. Плюс неймовірна різноманітність кольорів восени. Всім раджу відвідати це прекрасне місце.

AS_TAR

Субота, 21 жовтня, 2017