В. Юсипчук: Спочатку було ніяково, а потім вже звик...

Богдан Юсипчук: "Викладачам довелося піднятися зі своїх місць і заспокоювати аудиторію. Ми давно вирішили: я — актор, брат — режисер"

У серпні в Карпатах на озері Синевір почалися зйомки українського фільму жахів «Синевір». Продюсер стрічки Володимир Хорунжий наголосив, що «це буде перший український 3^ фільм, знятий професійно. З усіма атрибутами голлі-вудського кіно. За жанром — трилер, містика і жахи. Події відбуватимуться у 70-х роках. Група молоді приїжджає на Синевір, у них пікнік з наметами і ночівлею. їм не пощастило — вони обрали місце, де мешкає така собі Чупакабра. Озеро взагалі матиме сильну містичну притягальну силу, тому що крім цього чудовиська будуть й інші потойбічні персонажі».
Щоб дізнатись детальніше про нове кіно, ми поспілкувались із косів'янином Богданом Юсип-чуком, який виконує у фільмі одну з головних ролей!

— Розкажи про свою роль у фільмі «Синевір», як тобі вдалось потрапити в акторський склад?
— Кастинг тривав у Києві більше місяця. Був дуже жорсткий відбір. І коли я побачив, що на мою роль пробуються відомі ведучі з телеканалів, то подумав, що шансів у мене ще менше, ніж я думав. (Вибачте, претендентів назвати якось не дозволяють моральні принципи). Мій персонаж Федя — впевнений у собі хлопець, який добре знає, що він робить, за ним завжди йдуть інші. Він — лідер. І на відпочинок приїхав із своєю новою дівчиною. Федір бере від життя максимум.
— Яка атмосфера була на знімальному майданчику «Синевіра»?
— Чудова! Режисери (Олександр та В'ячеслав Альошечкіни) відразу стали нам близькими людьми і склалося враження, що ми знайомі багато років. Складні і часом смішні зйомки були, коли ми знімали мою еротичну сцену... тоді режисер сказав строго, навіть занадто (і правильно), що хто буде знаходитись на відстані менше 15 метрів від знімального майданчика — буде мати проблеми, а також, щоб ніхто не знімав навіть на телефон, бо повириває з руками (сміється). Зйомки були складні, і майже всі — нічні. Одного разу приїхали величезні машини, які створювали штучний дощ. Спочатку було весело, але після третього дубля я почав замерзати. Не знаю, скільки літрів гарячого чаю я випив за ту ніч, добре — хоч, були люди, які за цим слідкували. От уявіть: після репліки «Стоп, знято» до тебе біжать 3 дівчини, одна з покривалом, щоб було тепло, друга з гарячим чаєм у руках, а третя — поправляти грим. Спочатку було ніяково, а потім вже звик.
— Чому ти вирішив вступати в Київський театральний інститут ім. Карпенка-Карого?
— Я ще з дитинсва дивився голлівудські фільми, ставив себе на місце головних героїв і хотів грати ці ролі, може це і вплинуло на мою подальшу долю. А фінальну точку у виборі моєї професії поставив брат.
— Які в тебе плани на майбутнє?
— Я не хочу розкривати всіх планів, можу сказати тільки те, що в недалекому майбутньому ми плануємо величезний проект, який переверне уявлення людей про українське кіно.
— Скажи кілька слів про свого брата Лесика.
— У віці 13 років Олесь зробив з пластиліну казкових персонажів, придумав їм рухи, взяв фотоапарат і почав робити покадрову анімацію. Це зайняло у нього майже 2 роки. Мультик називався «Фих-Пак». Уявляєш, навіть всесвітньов-ідомий Спілберг дебютував у цій професії роком пізніше (сміється). На даний момент брата називають кращим студентом за останні кілька років. Коли на екзамені показали його роботу про НЛО «Вторгнення», люди аплодували декілька хвилин. Викладачам довелося піднятися зі своїх місць і заспокоювати аудиторію. Ми давно вирішили: я — актор, він — режисер. Але це абсолютно не заважає нам працювати над проектами, де ми міняємося ролями. Він вже знімався в Києві як актор, а я дебютував як режисер.
— Розкажи про свою акторську діяльність в театрі
— В дипломних виставах я граю дві головні ролі: Лопе де Вега «Собака на сіні» (роль Теодоро), і Тургєнєва «Де тонке, там ірветься» (роль Горського). Це дві абсолютно різні вистави. Працювати важко, але дуже цікаво. Репетиції часто закінчуються близько 12 години ночі. Нерідко, ми встигаємо якраз на останнє метро. Прем'єра вже відбулася і зараз ці вистави ідуть з аншлагами. Кожну виставу граємо 3 рази на місяць. Приїжджайте в Київ, щоб побувати на ній.
— Чим ти цікавишся окрім кіно і театру?
— Спортом. Вважаю, що чоловік має виглядати достойно. Бути сильним і витривалим, а спорт дає не тільки здоров'я, а тренерує волю. Ще живописом. Недавно скачав в Інтернеті книгу «Щоденник генія» Сальвадора Далі. Буду читати. І поезією дуже почав захоплюватися — подобається Єсенін, не знаю, чому я його раніше «не помічав», а може просто не розумів.
— Коли буде твій фільм про Косів?
— Окремо про Косів я не планую знімати, скоріше, про Західну Україну, свою Батьківщину, де неодмінно буде фігурувати наша «Перлина Гуцульщини». Саме там будуть відбуватися головні події. Взагалі я планував зняти пілотну версію минулого літа, але став учасником проекту «Синевір», тому відклав свою роботу фактично на рік.
— Де в Інтернеті можна переглянути твої роботи та фільми з твоєю участю?
— Найсерйозніша робота (на мій погляд), в якій я встиг знятися, це звичайно — «Синевір». Інформацію можна подивитися на сайті: www.synevirthemovie.com
Інші роботи, наприклад серіал, де в мене була головна роль (грав сина депутата), ще немає в Інтернеті, тому що вона не вийшла в ефір. Серія називається «Гра». Вона буде виставлена на офіційному сайті телеканалу «СТБ». А взагалі, якщо ввести в пошуковик моє прізвище та ім'я, там є інформація.
— Назви 3 найкращих, на твій погляд, українські фільми
— Хм...цікаве питання... вибір то невеликий... Напевно, «Без порно» Ша-піро, фільм можна побачити тільки на фестивалях, скачати його на даний момент неможливо.Також дуже чекаю фільма Лєрта «Відторгнення», надії великі, але і тут, як і в попередньому фільмі проблеми з прокатом, грошима і т.д. Ну, а якщо старі-старі фільми теж рахувати суто українські, а не «спільно з... » то, напевне, «Пропала грамота». Іван Миколайчук там неперевершений.
— В тебе багато фанів, ти відчуваєш себе кінозіркою?
— Зірки на небі або на ялинці (сміється). А якщо серйозно, то зірка — це Чаплін, Дісней, Монро, Фелліні. В мене все тільки починається. Поки що, навіть в телескоп на зоряному небі, мене не побачиш.
— Чи є світле майбутнє у нашого кіно?
— Так, звісно! Це навіть не обговорюється. Зараз є ціла група молодих людей, які рухаються в цьому напрямку. Я обіцяю, що до 2015 року ви побачите істотні зміни. Особливо нам потрібні професіонали в цій сфері (музиканти, звукорежисери, гримери і т.д. Я маю на увазі той проект, про який я говорив вище). А на початку січня вже в Інтернеті можна буде побачити фантастичний фільм мого брата «Край примарних мрій» (який, до речі, повністю знімався в Косові). Зараз працюють над постпродакшеном. Світло українського кіно зараз світить дуже мляво, але в скорому часі ви зможете побачити його у кожному домі.

Тарас ПАСИМОК

 

 

Середа, 23 серпня, 2017