Діоксин і людство або хмари над Косовом

Ще в 30-х роках минулого століття було зареєстровано специфічне професійне захворювання, на яке часто хворіли робітники, зайняті на виробництві поліхлорпохідних бензолу та фенолу. Ця хвороба отримала назву «хлоракне». Симптоми хлоракне досить специфічні: ураження сальних залоз, що супроводжується дерматитами і утворенням виразок, які довго не загоюються. Характерно, що виразки мають здатність поновлюватися навіть після успішного лікуванн.

Причину цього захворювання з'ясували лише в 1975 році німецькі вчені Г. Гофман та К. Шульц, досліджуючи технічний трихлорфенол. К. Шульц встановив, що захворювання спричиняє тетрахлор-дибензопарадіоксин (ТХДД).
В останній час перед людством виникла проблема забруднення навколишнього середовища діоксинами. Це пов'язано з надзвичайною стійкістю цих агентів. В контексті глобальної проблеми стійких органічних забруднень (СОЗ) діоксини займають своє «чільне місце», ввійшовши до так званої «брудної дванадцятки» переліку сполук, що зафіксовані в документах ООН та інших міжнародних організацій і вважаються такими, що підлягають забороні та ілімінації (видаленню) з навколишнього середовища.
До речі, мабуть, нікому не спадає на гадку, що джерелом діоксинів на побутовому рівні є спалювання твердих побутових відходів (сміття), особливо пакетів, пляшок, пакувальних матеріалів, одноразового посуду, синтетичних сумок, сучасних оздоблювальних матеріалів тощо, бо у них містяться полівінілхлориди, при згоранні яких утворюються діоксини, а джерелом забруднення атмосфери діоксина-ми є сміттєспалювальні заводи (ССЗ). Проте у нас чомусь вважають ці заводи мало не панацеєю у вирішенні проблеми ліквідації цих відходів.
Наукові дані неспростовно свідчать, що навіть найдосконаліші сучасні ССЗ по суті своїй є антиекологічними і не узгоджуються з Конвенцією сталого розвитку, згідно з якою дії, що становлять загрозу майбутнім поколінням, повинні бути виключені.
До відома косівської громади наводжу висновки експертного наукового центру незалежної екологічної експертизи (Російська Федерація), яку очолював В. Худолєєв:
*
головне джерело викидів діоксинів у довкілля — сміттєспалювальні заводи;
*для спалювання нерозділеного сміття немає технологій і технічних рішень, що повністю виключають надходження діоксинів у довкілля;
*будівництво ССЗ, що відповідали б вимогам Європейського Союзу, економічно невигідне.

Ці наукові дані повністю узгоджуються з висновками Програми ООН з охорони довкілля та інших міжнародних організацій. Ось чому Швеція та Австрія відмовилися від спалювання твердих побутових відходів, а в Канаді і США прийнята урядова заборона на будівництво нових ССЗ.

А що у нас? На Косівщині діють тисячі мікроспалювальних «заводів» у вигляді ватр, що димлять і палають на наших городах і подвір'ях, всупереч усім заборонам. Додайте до них величезні вогнища, на яких спалюють гілля смерек у наших Карпатах під час вирубок лісу. Це така у нас «технологія» зачищення лісосіки, люди добрі?! І всі мовчать?!
Чи не на часі подумати «нам всім вкупі на землі» (Т. Шевченко) про «сором, який нащадків пізних палитиме» (І. Франко) за нас, байдужих людей початку третього тисячоліття?
Людині XXI століття не треба бути кандидатом у президенти, щоб опинитися перед смертельною загрозою отруєння. Адже упродовж багатьох років ми порушували закони природи, нищили середовище, в якому живемо, і, ясна річ, що природа намагається зараз захистити себе. Один із видів зброї проти людства в руках довкілля - діоксин.
Глибоко помиляється той, хто вважає, що єдиний можливий спосіб виробництва діоксанів — складний і високовартісний лабораторний процес. Це під силу навіть дитині — достатньо підпалити поліетиленовий пакет із вмістом хлору.
Хочеться сподіватися, що ця інформація стане малою лептою в загальну справу звернення уваги кожного на небезпеку, що загрожує не лише конкретно нам, нашим дітям та онукам, а й н ашій планеті і люд ству. Озирніться довкруж себе, і ви побачите багато цікавого і прекрасного. Та дуже прикро, що не все можна побачити неозброєним оком. Знання — це та сила, що допоможе нам бачити більше, розуміти глибше і діяти ефективніше в ім'я збереження життя на Землі.

Роман КАБИН,
активіст громадської екологічної організації «Едельвейс»,
хімік за фахом

КОМЕНТАР РЕДАКЦІЇ:
Надворі листопад, а отже традиційно актуальною стає проблема спалювання листя на косівсь-ких подвір'ях. Вечорами місто затягує димом. Люди, схильні до алергій, намагаються не виходити на вулицю, а пересічні мешканці міста, не надто переймаючись проблемою, радісно влаштовують осінні ватри. Дихати їдким димом не в змозі і астматики та люди, які хворіють бронхітом, ринітом чи тонзилітом. Екологи кажуть: такі самовільні листопали не лише шкодять здоров'ю людини, а й нищать довкілля. До того ж палити рослинні рештки суворо забороняється законом.
Із завершенням осінньо-польових робіт, косів'яни масово беруться за облагородження своїх обійсть. Безперечно — справа вкрай необхідна і корисна, але тільки до того моменту, коли постає питання: «Куди ж подіти зібраний мотлох?». І тут наші люди не можуть придумати нічого кращого, як знищити те все вогнем. Причому, де нагребли сміття, там і палять: неподалік будівель, парканів чи інших об'єктів.
До речі, часто паліями є діти, і дорослі мали б пояснювати, чому не можна палити листя. По-перше, це надзвичайно шкодить і природі, і людині. А по-друге, за це передбачено штраф (від 340 до 1360 грн. для приватних осіб та від 850 до 1700 грн. — для підприємств та юридичних осіб).
Медики з'ясували, що вдихання диму від паління листя сприяє виникненню раку легенів навіть більше, ніж вплив радіоактивного газу радону, або нерегулярне паління.
Листя, як губка, вбирає всі токсичні речовини, тож під час згорання тонни рослинних рештків у повітря виділяється майже 9 кг мікрочастинок диму. У їхній склад входять пил, окис азоту, вуглекислий газ, важкі метали і т.д. У тліючому без доступу кисню листю виділяється бензопрен, що може викликати в людини ракові захворювання. Крім того, з листям косів'яни часто палять сміття.
Тільки «завдяки» поліетиленовому пакету в повітря надходить до 70 різноманітних хімічних сполук, більшість із яких — отруйні для людини. Тліє пластик, а дим з нього містить канцерогенні речовини, які знижують імунітет людини, посилюють перебіг хронічних і серцево-судинних та онкозахво-рювань. Горить гума — утворюється канцерогенна сажа й оксиди сірки. Подразнюються очі, носова порожнина, виникають труднощі з диханням, кашель, головний біль.
Опале листя є свого роду природною ковдрою для ґрунту. Її спалювання призводить до того, що взимку земля промерзає у 2-4 рази більше.
Фахівці радять: краще б листя не палили, а компостували — на присадибній ділянці можна викопати яму й там тримати рослинні залишки. Коли ж бо листя перегниє, потрібні для розвитку рослин речовини повернуться в ґрунт. Результат — і безплатне добриво є, і здоров'я в нормі, і повітря не забруднюється. Метод компостування дозволяє підвищити родючість ґрунту та вміст гумусу у ньому, збагатити його на поживні речовини, зменшити або послабити такі деградаційні процеси ґрунту, як його ущільнення, запливання та кіркоутворення, вивітрювання та вимивання цінних органічних і мінеральних речовин з його поверхні.

 

Четвер, 19 жовтня, 2017