Вшанували пам'ять вояків УПА

14 жовтня, на Покрову, відбулося щорічне вшанування молодого воїна УПА Івана Гречука (1926-1945), який із товаришем прийняв нерівний бій на горі, під лісом. Оточені воїни вдвох тримали оборону проти ста чоловік, відстрілюючись 5-6 годин. Івана, пораненого, але ще живого спалили живцем на тому ж місці червоні кати. Іншого ж хлопця, теж пораненого, зловили і відвезли у відділ НКВД, яке розташовувалось на території сучасної косівської гімназії. Проте упівець зміг не лише втекти, але й вбити зрадника, який здав місцезнаходження їхнього бункера за кілька метрів тканин.

Могилу урочисто відкрили і освятив її ще отець Іван Бурдяк в 1992 році. Тоді на могилі зібралось 150 косів'ян, але з кожним роком кількість цих людей, на жаль, зменшується. Цього року нас було 18, а минулого року, перед місцевими виборами звісно набагато більше. Та це і не дивно — в наші дні псевдо-патріотизм, як ніколи в моді.

Традиційно на вшанування без партійних прапорів і символіки приходять представники різних партій патріотичного спрямування: з НРУ (депутат міської ради Дмитро Гладун, депутат районної ради Пітеляк Володимир, дяк Михайло Баранюк) та з КУНу (депутат міської ради Гринюк Микола та Балагурак Роман), а також безпартійні люди, які віддані ідеї збереження нашої національної пам'яті. Пам'ятну молитву за воїнів провадив дяк греко-католицької церкви св. Василія Михайло Баранюк. Отець Роман Іванюлик зателефонував і подякував усім присутнім за добру справу і обіцяв наступного року обов' язково бути з нами. Активну участь в організації щорічної зустрічі та збереження могили в належному стані доклав Гладун Дмитро, а також Близнюк Михайло, вуйко якого воював в УПА під псевдо «Вітер». Тішив той факт, що хоч і в меншості, але була на заході присутня і молодь — хлопці Тарас Балагурак та Андрій Близнюк, які цього року навели лад на могилі: пофарбували залізний хрест, розчистили та обкосили територію навколо, встановили новий упівський прапор.

На жаль, погода нам не сприяла, але чи зважали на погоду наші земляки, які роками жили в бункерах в лісі. Отак і ми повинні з них брати приклад, бути активнішими не в політичних чварах, а в єднанні, — не забуваючи своє, не забуваючи своїх...

Адже за часів СРСР могилу та хрест кілька разів руйнували, робили город, проте навіть тоді те місце добре пам'ятали і відновлювали. Тому ми, не маємо морального права не приходити і не приводити із собою молодь.

На завершення варто згадати і цікаву розповідь працівника косівського музею УПА Людмили Близнюк, яка розповіла, що недавно в наш музей приїжджали «донецькі братчики» з бітами, щоб понищити експозиції, але після екскурсії вибачались і дякували за правду. «Нас там зомбують і настроюють проти вас, хоча ми побачили, що це чорна пропаганда», сказав один із тих «відвідувачів».

Значить, не все ще втрачено в нашій Україні.

Неділя, 30 квітня, 2017