Нудьгувати ніколи

Косівська молодь, як і в кожному місті, дуже різна. Одні люблять грати у футбол чи теніс, інші просто п'ють пиво, треті шукають себе в мистецтві. Саме до останніх належить творча і активна молода людина (художниця, дизайнер і поетеса) — 19-річна студентка КІДПМ ЛНАМ Христина Стринадюк. Христина Стринадюк

— Скажи для початку кілька слів про свою літературну творчість.

— Я є активним учасником і одним із засновників літературного клубу он-лайн «Verbal Hologram» , який має на меті зібрати всіх творчих і небайдужих людей, що пишуть вірші чи прозу, читають книги і загалом цікавляться таким напрямком мистецтва, як література! Учасники клубу живуть в різних містах України, тому саме інтернет допомагає нам підтримувати зв'язок, ділитися своїми творами і обговорювати їх. Тут немає мовних чи територіальних обмежень, поділу на школи чи напрямки і жанри, адже мистецтво не знає меж. В об'єднання входять і 5-6 учасників із Косова. Нещодавно ми почали збиратися щомісяця, залучаємо творчу молодь, читаємо вірші і прозу, ділимось враженнями про прочитані книги — загалом це досить цікаво, тому з надією чекаємо на поповнення у наших рядах!

— Що тебе надихає на написання віршів та прози?

— Перш за все певні переживання. Натхнення знаходжу в, здавалося б, звичних для всіх речах: в щирих посмішках дітей, в картинах, в музиці, у вражаючих світанках і неймовірно романтичному заході сонця... Дійсно у всьому, що дарує посмішку і неймовірний вир емоцій! Пишу в інституті, під час роботи над новою картиною, на тому ж полотні чи картоні, в дорозі, а ще помітила дивну закономірність - коли мені добре, я не пишу.

— Які види творчості тобі відкриті крім літературного?

— Я вважаю, що творчі люди мають право розвиватися в різних напрямках мистецтва і дійсно вірю в те, що талановиті люди — талановиті у всьому. Свою творчість і фантазію можна проявляти навіть в повсякденних справах — у прибиранні будинку, в прогулянці з собакою чи навіть на роботі. Головне з креативом підходити до простих буденних речей, тоді наші будні не будуть такими сірими і нудними.
Щодо мене, поки я формую свій світогляд, стараюсь удосконалюватися в тому, що вже роблю і прагну знайти багато нового в тому, що вже є. Моє дитинство було оточене творчістю. Ще змалечку я спостерігала за роботою дідуся, пізніше дізналась, що всі в моїй родині мають пряме відношення до мистецтва—всі чимось займались. Але живописців чи графіків в родині, наскільки знаю, не було. Згодом, сама того не помітивши, я якось зрозуміла, що також тяжію до мистецтва. Звичайно, в мене вже інше, більш сучасне бачення того всього, але я вважаю, що сучасне мистецтво повинне ґрунтуватись на досягненнях наших предків. Деревом і металом я не займаюся (хоча, життя ще довге!), але в живопису, дизайні і рисунку вже маю певні досягнення. Не так перед кимось, як перед самою собою. Тому моє тяжіння до мистецтва обґрунтоване.

— Скільки років ти вже малюєш? Яка загальна кількість картин на сьогодні?

— Всесвітньовідомий художник Пабло Пікассо якось зауважив: «Кожна дитина — художник. Труднощі в тому,щоб залишитись художником, вийшовши з дитячого віку». Отож, як і всі діти, малювала я змалку. Більш свідоме прагнення до малювання з'явилося десь в 12 років. Я почала цікавитись історією мистецтва, шукати книги з картинами відомих художників, дізнаватися більше про місцевих творців. Величезним поштовхом у творчості для мене стало навчання в Косівській школі мистецтв і призове І місце в обласній олімпіаді з живопису. Загальну кількість картин точно назвати не можу — ніколи не мала звички підраховувати свої доробки.

— У твоєму доробку вже є картини, якими ти можеш пишатись?

— Поки що я навчаюсь, дізнаюсь про нові техніки написання картин, нові засоби самовираження в мистецтві. Думаю, що пишатися своїми картинами можуть художники, в яких є визнання, похвала, які вже якось самоутвердились на ниві мистецтва і є цілком сформованими творцями. Себе я такою назвати не можу і слава Богу! Ще працювати і працювати, вчитися і вчитися! Все ще попереду!
Звичайно, є роботи, які мені вже не соромно показати на широкий загал. Одна з таких — «Водограй». На картині - пейзаж, в який гармонійно вписується ресторан «Водограй», побудований в сімдесятих роках, розташований на березі річки Рибниці, за кілька десятків метрів від відомого водоспаду Гук. Інша робота, найсвіжіша, несе в собі інший настрій. На ній зображена споруда, яка руйнується. Це досить символічно. Тут показані пафос, руйнація, страх, велич, безпорадність... На перший погляд, картина звичайна: пейзаж, архітектура, дорога... Але серед тихої спокійної весняної природи, голих дерев, височіє досить неоднозначна споруда — з вигляду наче фортеця, але призначення в неї колись було зовсім інше... Місце знаходження цієї споруди — санаторій «Косів». Саме двозначність і прихований зміст ховаються в ідеї написання цієї роботи.

— Де можна переглянути твої картини? В реалі та Інтернеті

— В реалі — поки що в мене вдома. Ще є кілька робіт в людей, яким на замовлення їх писала. В майбутньому плануються виставки, але до цього потрібна відповідна підготовка і найближчим часом такого поки в планах не маю.

— Розкажи трішки про свою дизайнерську роботу.

— З дизайном працюю не так давно, але наполегливо вдосконалююсь в цій галузі. Дизайн для мене цікавий тим, що ця галузь різнопланова. Мені подобається створювати квіткові композиції, розписувати стіни в інтер'єрі, оформлювати весільні атрибути та ін. На даний час найбільше працюю в галузі графічного дизайну, можливо, тому, що навчаюся на цій спеціальності. Співпрацюю з групою «Сенсар», для якої було створено вже кілька логотипів, обкладинок для альбомів і синглів. Також працюю над дизайном веб-сайтів.

 

 

 

 

Середа, 26 квітня, 2017