«Осіннє Золото» знову здивувало

Про досягнення і проблеми колективу «Осіннє Золото» йде розмова у сьогоднішньому інтерв'ю нашого кореспондента з культорганізатором Ярославою Мамчук.

— Розкажіть кілька слів про ваш колектив.

— Колектив «Осіннє Золото» заснований 24 роки тому. Це був хор ветеранів з 45 чоловік, який функціонував при будинку культури. В 90-х роках у нас багато членів вибуло з нашого колективу і як хор ми припинили існування. Марія Дмитрівна Процюк працювала тоді в школі-інтернаті, вела художню самодіяльність дітей. Через те, що тодішні керівники від культури не спромоглися нам призначити ні художнього керівника, ні режисера, то вона нас взяла під свою опіку. І так з'явився фольклорний колектив «Осіннє Золото», який починався з шести учасників. Потім ми зібрали знов до 45, потім на половину зменшилась кількість і знову треба було шукати нових членів.

— Як побудована ваша творча робота?

— Збираємося ми систематично, проводимо репетиції, індивідуальні роботи і не тільки. Ми працюємо ще і як волонтери. Це клуб волонтерів району. У нас добрі контакти із школами району, особливо з нашими міськими школами №1 та №2. Із школи номер два діти допомагають де треба в сім'ях принести води, принести товар з магазину... Також виступають і ставлять концерти перед хворими в Яблунові. Школа №1 це спеціалізована школа з поглибленим вивченням англійської мови, але разом з тим в учнів досить добре розвинута самодіяльність і ми співпрацюємо з ними. Ми виступаємо у школі, а діти — у нас, на наших вечорницях. Ми проводимо посиденьки для людей міста Косова та району. Працюємо за різною тематикою з ветеранами «Гу-цульщини», мистецьких майстерень, лікарями, учителями. Збираємося тут в територіальному центрі. Ставимо концерти, а люди висловлюють побажання та наболілі питання, спілкуються за чаєм із солодким (коли є спонсори, бо своїх коштів ми не маємо).

— Як з'явилась назва вашого ансамблю?

— Коли ми були хором ветеранів ми називалися «Ровесники». А потім ми почали вчити пісню «Осіннє Золото», і хтось із наших сказав, що нам підходить ця назва. З того часу, як ми стали фольклорним колективом, то і назва стала «Осіннє Золото». В 2000 році нам присвоїли звання народного аматорського колективу на Гуцульському фестивалі в місті Косові.

— А яка була у вас програма на ХІХ фестиваль?

— На цей фестиваль у нас був фрагмент постановки «Косівський базар». Обласний режисер, подивившись цей фрагмент сказав, що на даній постановці можна формувати всю художню самодіяльність Косівського району, розширюючи та оновлюючи його. З цим репертуаром ми багато їздимо селами нашого та інших районів, співпрацюємо з аматорами Коломиї, Надвірної та Снятинського району. Виступали ми і за межами нашої області в Трускавці, коли були запрошені на свято і там були дуже позитивні відгуки про нас і наш колектив. Також був виступ і в Києві на фестивалі «Роїк-тизіс». І не зважаючи на те, що колективу з Прокурави там присвоїли перше місце, але нас показували по телебаченню ще разів сім, хоч ми і не були переможцями.

— Назвіть найактивніших учасників вашого колективу.

— Керує колективом Зоряна Романів. Музикантом довго був Валерій Данилюк. Зараз в нас Василь Вольський. Він поет, музикант, сам пише пісні. В нас кожне слово і кожен момент в постановці є обіграний, тому ми і зайняли перше місце. Ми знали, що фестиваль якраз відбувався до дня 20-річчя незалежності України. Все це було покладено нами на гуцульську музику — і танцювали, і співали, і декламували.

— Чи виступають з вами і молоді люди?

— Так, ми залучаємо до виконання нашого репертуару дітей молодшого шкільного і дошкільного віку, бо зацікавлені в тому, щоб діти знали і цінували наше мистецтво, обряди, щоб вони розуміли і переносили гуцульську культуру для своїх батьків і друзів. З цього є велика користь, ми виховуємо молоде покоління в патріотичному дусі і традиціях гуцульського обряду.

— Які нагороди ви здобули на своєму творчому шляху?

— У нас є дипломи, що засвідчують про 5 перемог на п'яти Міжнародних Гуцульських фестивалях, два перших місця і три других. А загалом лише з двох фестивалів, де ми виступали в нас є грамоти і подяки за участь, а на всіх інших — ми були переможцями. Ми виступали і відкривали фестиваль в Рахові, на Співочому Полі, на святкуванні «Центру Європи» фрагментом із «Гуцульського базару». Там були тисячі людей і коли ми виступили, то ще довго «Осіннє золото» не хотіли відпускати зі сцени. Нас готували до поїздки у Францію, але Міністра Культури зняли з роботи і змінилося керівництво, грошена поїздку не знайшлося. Про цей фестиваль і про нашу участь у ньому був знятий кінофільм, але ми його так і не побачили.

— З якими проблемами ви стикаєтесь у вашій роботі?

— Проблеми є. Були би надзвичайно вдячні, коли б знайшовся спонсор, який би міг хоч 100 гривень в місяць нам переказувати на оплату режисера. Адже вже 2 роки я пишу нашим керівникам і в фінвідділ райдержадміністрації та прошу хоч чверть ставки, хоч сто гривень для цього, а мені постійно відповідають: «Грошей нема». А гроші з територіального центру, які виділяє Міністерство праці, забирають мільйони і віддають у лікарню, тобто для потреб району. А фольклор без режисера вмирає, адже це для нас, як повітря.

— Де можна побачити Ваші виступи? Чи є відео в Інтернеті?

— На жаль, в Інтернеті немає. В нас є диски та касети із записами, починаючи від самого першого виступу, але ми потребуємо допомоги, щодо оцифрування та розміщення в мережі відео. Можливо, що після цієї статті такі люди відгукнуться.

 

Субота, 21 жовтня, 2017